Про Станіслава Дністрянського

Професор Львівського університету, один із очільників Товариства українсько-руських правників, депутат Австро-Угорського парламенту, автор проєкту Конституції Західноукраїнської Народної Республіки, один із засновників Українського вільного університету, – це лише частина того, що можна розповісти про Станіслава Дністрянського.  

Ще під час навчання він активно займався дослідницькою роботою, його праці публікувалися німецькою та українською мовами, а дослідження звичаєвого права використовувалися навіть у роботі Верховного суду Австрії.

    Завершивши студії у 1898 році, Станіслав Дністрянський розпочав викладацьку та наукову роботу у Львівському університеті. У цей період він також поринув у громадське життя.

 Політична сфера була важливим напрямом діяльності професора Дністрянського. У 1907 та 1911 роках його обрали депутатом австро-угорського парламенту від Української національно-демократичної партії в окрузі, до якого входили міста Яворів, Рава-Руська та Немирів. Окрім представництва інтересів української спільноти Австро-Угорщини в парламенті, Станіслав Дністрянський обстоював їх і у Львівському університеті, зокрема щодо мови викладання, і навіть опублікував працю «Право руської мови у Львівськім університеті» (1901).

    Досвід, здобутий в австрійському парламенті, Станіслав Дністрянський активно використовував у період Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Він був членом Української національної ради – законодавчого органу ЗУНР, займався питаннями міжнародно-правового визнання новоствореної республіки, написав багато праць, які обґрунтовували статус ЗУНР та право українців на самовизначення, підготував низку офіційних документів республіки, зокрема проєкт Конституції Республіки.

    У 1926 році радянська влада запропонувала вченому переїхати до Києва, але, через низку формальних та особистих обставин, цей переїзд, який найімовірніше неминуче потягнув би за собою трагічні наслідки, не відбувся. Проте невпинна робота виснажувала уже немолодого професора. Перенісши два інфаркти, він у 1933 році покинув викладацьку та громадську роботу і перебирається до Ужгорода, де планував займатися адвокатською діяльністю та дослідженням звичаєвого права Закарпаття. Там, 5 травня 1935 року, Станіслав Дністрянський помер від серцевого нападу під час публічної лекції.