Відшкодування збитків, яких завдала агресія Росії проти України, має особливе значення  у юридичній площині. Які існують ефективні механізми відшкодування для бізнесу, – обговорили Світлана Романова, директорка з правового забезпечення Групи “Метінвест”, та Назар Кульчицький, фахівець у практиці ЄСПЛ, адвокат, керуючий партнер АО "Назар Кульчицький і партнери", під час дискусії під егідою Центру Дністрянського.

Станом на сьогодні збитки для бізнесу від агресії РФ вже сягають десятків мільярдів доларів. Чи не найбільше постраждала аграрна сфера: незаконне вивезення зерна, знищення посівів, тощо. Значні активи на територіях у зоні бойових дій втратили і паливні компанії. 

Як зазначає Назар Кульчицький, збитки можна поділити на три основні категорії:

·         майно, знищене в результаті військових дій;

·         майно, знищене під час окупації;

·         майно, що перебуває на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) і яке окупанти незаконно використовують на власний розсуд.

Чи існують ефективні механізми, щоб забезпечити отримання компенсацій?

Назар Кульчицький схиляється до думки, що ідеального механізму, який міг би гарантувати отримання належної компенсації, поки немає. Наразі існує дві опції: звернення до ЄСПЛ та відкриття кримінальних проваджень. Тим не менше, слід розуміти, що два цих механізми не є взаємовиключними і дозволяють «паралельний рух». Як приклад звернення до ЄСПЛ можемо згадати “Метінвест”: саме після подачі позовів до Європейського суду з прав людини від “Метінвесту” кількість звернень подібного характеру зросла у багаторазів. Експерт стверджує, що скаржитися до Європейського суду цілком доцільно. Практика ЄСПЛ говорить про те, що можна отримати компенсацію за майно, яке було знищене або ж націоналізоване окупантами. Тим не менше, в першу чергу потрібно визначити, що може бути предметом звернення.

Що стосується практики ЄСПЛ, то зараз можна спостерігати доволі неоднозначну позицію органу. Адже під час ведення бойових дій дуже складно визначити, хто конкретно винен у знищенні того чи іншого об’єкту. Назар Кульчицький наполягає на необхідності зміни перспективи у цьому питанні, адже мова йде про агресивну війну з боку Росії, де Україна жодним чином не може вважатися винною. Тому всі події, які сталися у ході бойових дій на території України, відбулися виключно внаслідок російської агресії і РФ повинна нести відповідальність за це.

Також варто згадати питання перспектив відшкодування Європейським судом упущеної вигоди. ЄСПЛ розглядає і присуджує втрачену вигоду, якщо сторона зможе це довести. Наявність упущеної вигоди повинна бути грамотно проаналізована і аргументована. Враховуючи теперішню ситуацію та малоймовірність повернення Росії до Ради Європи, цей аспект виносимо на другий план, оскільки шанси отримання хоч якихось компенсацій з боку держави-агресора критично малі.

Які строки розгляду і перспективи виконання такого рішення Європейського суду? Станом на зараз невідомо, як саме будуть і чи будуть активно розглядатися справи, що стосуються війни Росії проти України. Назар Кульчицький припускає, що цей процес триватиме доволі довго − не менше п’яти років – а за умови подачі Україною міждержавної скарги є ризик, що це займе ще більше часу. Втім, експерт наголошує і на позитивних перспективах. Існує велика ймовірність того, що скарги, подані зараз, будуть розглянуті значно скоріше ніж ті, що стосувалися 2014-2015 років. Україна зазнає відкритої агресії від Росії, тож процес доведення відповідальності держави-агресора дещо спрощується.

Більш проблематичним є аспект отримання цих компенсацій. Рішення ЄСПЛ має бути виконане у добровільному порядку.  У випадку Росії, виконання будь-яких умов чи вказівок дуже малоймовірне, особливо враховуючи те, що вона більше не є членом Ради Європи. Єдиний можливий сценарій, який змотивує РФ виконати рішення – бажання повернутися до цивілізованого світу та повторного членства у Раді Європи.

Назар Кульчицький стверджує, що наразі в України відсутні ефективні засоби національного захисту. Якщо, до прикладу, Росія вкрала зерно на території Херсонської області, звернення до українських правоохоронних органів є неефективним, тому що воно нездатне відновити порушене право. Звернення до російських також неефективне, тому що фактично все, що робить держава-агресор, спрямоване на знищення України та державного майна.

Кримінальний процес – другий ключовий аспект цього питання. Буде помилково вважати його панацеєю чи стовідсотковим методом отримання компенсації. Сьогодні кримінальний процес – це, радше, можливість належним чином зафіксувати збитки, зібрати достатню доказову базу, яка в подальшому буде використана в процесах, пов’язаних із компенсацією. Адже що більше часу минає, то важче зібрати докази злочинів. Можливості чекати появи ідеального механізму відшкодування/компенсації немає, адже запускати, відбудовувати, відновлювати потрібно вже, не зволікаючи.

У рамках цих кримінальних проваджень необхідно збирати докази стосовно того, ким знищено/викрадено майно, в який спосіб це було зроблено і встановити розмір збитків. Потрібно провести належним чином фіксацію збитків – це найкраще зробити в рамках кримінального провадження, після огляду місця події із залученням експерта. Також необхідно встановити, внаслідок чого відбулося руйнування майна, тобто встановити тип боєприпасу, яким було знищено/пошкоджено майно. Постають наступні запитання: чи використовуються в Україні такі боєприпаси/зброя, звідки прилетів і куди влучив снаряд, коли це сталося, чиї війська були у цій точці, звідки прилетіло? Це дозволить встановити відповідальність Росії за такі збитки.

Розрахунок збитків можна провести завдяки фіксації слідів злочинів. Експертиза має встановити типи ушкоджень, якщо мова йде про часткове руйнування того чи іншого об’єкта. Необхідно також з’ясувати та зафіксувати, що потрібно зробити для відновлення нормальної роботи підприємства. Така грамотно прорахована доказова база дозволяє встановити відповідальність Росії. Наступним кроком може стати цивільний позов у рамках кримінального провадження. І цивільний позов не до конкретної особи, а до Росії чи окремого військового підрозділу.

Постає питання, чи немає ризику, згідно зі статтею 438 КК, що сформується практика визначення суб’єкту як конкретного командира підрозділу або виконавця, і якщо він не знайдений, то чи це не буде підставою завершити таке кримінальне провадження? Назар Кульчицький зазначає, що фактично, конкретний суб’єкт − командир частини – не має значення. Кримінальне провадження у цьому контексті розглядається як механізм збору доказів. Основною метою є саме доведення провини командування та держави-агресора загалом, а не конкретного командира.

Позов “Метінвесту” став одним із потужних перших кроків з боку українського бізнесу у напрямку отримання відшкодувань. Світлана Романова, директорка з правового забезпечення групи, уточнює: «Це не позов нас як компанії. Це позов акціонера компанії як фізичної особи, як власника не лише бізнесу “Метінвесту”, але й інших бізнесів. Збитки нашій компанії є частиною того позову». За словами директорки, робота над цим питанням почалася ще в березні. Оскільки “Метінвест” вже зазнавала втрат у 2014 році, то цей досвід допоміг оперативніше скоординуватися для вирішення питання. Компанія вдається до двох методів документування: очного та заочного. Практика другого невідома для українського та міжнародного права, проте застосовується у зв’язку із непередбачуваними обставинами, що склалися. Такий нестандартний тип документування проходить у Маріуполі. Цим для Метінвесту займаються 150 людей, не лише юристи. Тим не менше, грамотно зафіксувати збитки – процес довготривалий. Складаються акти, їх кількість обчислюється тисячами. Світлана Романова зазначає, що відповідні кримінальні провадження вже порушено, що забезпечує отримання статусу потерпілої сторони. Процес розгляду справ та ймовірність виконання – невідомі. Проте, за попередніми прогнозами, можна орієнтуватися на термін виконання впродовж 5-10 років. Що стосується шансів отримання компенсації, то все залежить від суми. Оскільки збитки сягають мільярдів, можемо зробити висновок, що відшкодувати такі суми значно складніше.

Чого можна очікувати від майбутніх міжнародних чи національних механізмів відшкодування? Світлана Романова також розглядає етап, коли гроші врешті будуть і їх необхідно буде розподілити належним чином. Експертка зазначає, що у випадку створення міжнародного механізму, основною метою комісії стане розподіл компенсації на міжнародному рівні на справедливих, прозорих засадах. У першу чергу, ця компенсація повинна надійти мирним громадянам, які постраждали і втратили домівки. По-друге, компенсація має йти на відбудову бізнесу: великого, середнього і малого. І тоді  − у формі компенсації до Державного бюджету.

Лейтмотивом теми відшкодувань має бути те, що це буде довго, складно і вимагатиме кропіткої праці на всіх етапах. Втім, не варто зволікати – діяти необхідно вже. Адже всі докази повинні бути обґрунтованими та ретельно підготованими, а це вимагає часу та зусиль.

Переглянути відеозапис розмови можна за посиланням: https://bit.ly/3jvB6uy

Матеріал підготовано за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Розробка моделей юридичного та інституційного механізму відшкодування".

Матеріал підготувала Ольга Салига