Автор: Іван Городиський

Питання відповідальності винних у міжнародних злочинах в Україні і питання компенсації воєнних збитків обговорюються окремо і немовби незалежно одне від одного. Тимчасом у міжнародному правосудді існують прецеденти, коли злочинців – у рамках індивідуальної кримінальної відповідальності – зобов’язували відшкодовувати збитки. Тут можуть виникати проблеми із виконанням такого рішення. Україні слід врахувати цей досвід, щоб належно сформувати власну стратегію у справах про отримання компенсації за шкоду, завдану агресією РФ.

Найчастіше суб’єктом відповідальності за завдані Україні збитки називається Російська Федерація, а джерелом їх відшкодування – заморожені закордонні російські активи. Однак існують й інші способи отримання відповідної компенсації, зокрема індивідуальна кримінальна відповідальність осіб, визнаних винними у вчиненні воєнних злочинів. Важливим прецедентом у притягненні міжнародних злочинців до відповідальності за міжнародним правом став Нюрнберзький трибунал, хоч у його вироках і не йшлося про виплату компенсацій засудженими.

Як працювали Міжнародний трибунал для колишньої Югославії та Міжнародний кримінальний суд

Органи міжнародної кримінальної юстиції не мають єдиного підходу до питання про виплату компенсацій. Приклад Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (МТКЮ) та приклад Міжнародного кримінального суду (МКС) – це ілюстрації двох підходів до цього питання.

МТКЮ не мав офіційних повноважень розглядати питання відшкодування та присуджувати компенсацію жертвам міжнародних злочинів. Однак трибунал міг вживати заходів для забезпечення права жертв на відшкодування збитків. Так, Правила процедури і доказування МТКЮ містили Правило 106 «Компенсація жертвам злочинів», яке передбачало:

- скерування обвинувального вироку владі держави, громадянином якої є обвинувачений;

- право осіб, визнаних потерпілими звертатися до національних органів держави, яку представляв злочинець задля отримання компенсації;

- що вирок має статус остаточного, обов’язкового і такого, що не підлягає оскарженню.

Тому рішення трибуналу слугували юридичними підставами для отримання відшкодування на національному рівні, потерпілими від дій конкретних міжнародних злочинців. При цьому не вказувалося, чи така компенсація має здійснюватися за рахунок майна, яке належало злочинцям, чи здійснюватися державою в інший спосіб.

МКС застосовує інший підхід – пряме присудження відшкодування. Римський статут у ст. 75 наділяє суд правом присуджувати відшкодування та звертатися до держав, які приєдналися до Статуту рішення на національному рівні (стягнення з майна потерпілих) або ж через виплати з Цільового фонду для жертв (Trust Fund for Victims, надалі – Цільовий фонд). Присудження відшкодування відбувається через ухвалення судом «Рішення про відшкодування» (Reparations Order).

За весь час діяльності МКС було ухвалено чотири рішення про відшкодування, останнє з яких у справі «Прокурор проти Боско Нтаґанди» (The Prosecutor v. Bosco Ntaganda). Рішенням у цій справі від 8 березня 2021 року МКС присудив жертвам і потерпілим від дій Нтаґанди компенсацію в розмірі 30 млн. дол. США.

Відшкодування збитків особами, які визнані винними у воєнних злочинах, наштовхується на проблему наявності чи відсутності в них необхідних коштів. Особи, визнані винними у скоєнні таких злочинів, часто не володіють достатнім майном, щоб покрити збитки жертвам і потерпілим.

Наприклад, уже згаданий Боско Нтаґанда, який був польовим командиром угрупування «Національного конгресу народної оборони», офіційно володів незначним майном, тож МКС визнав його «матеріально неспроможним» виконати рішення про компенсацію. Тому суд постановив продовжити розшук його активів, а також підготувати плану відшкодування та здійснити виплати компенсації  з коштів Цільового фонду.

Функціонування Цільового фонду дає певну гарантію відшкодування, та все ж він володіє обмеженими ресурсами. Римський статут у ст. 79 передбачає, що фонд формується як з добровільних внесків, так і з коштів, що їх стягує МКС як штрафи чи компенсації. Отже, виплата відшкодування за завдані збитки у повному обсязі або ж у розумні строки може наштовхнутися на серйозні проблеми.

Схожі проблеми мав і МТКЮ. Питання компенсації наштовхувалося на нехіть та опір з боку Сербії – правонаступниці колишньої Югославії (до 2003 року – Союзна Республіка Югославія, до 2006 року – Республіка Сербія і Чорногорія). Лідери Сербії доводили, що повномасштабна реституція та компенсація може забрати надто багато часу, коштів та спричинити вибухи невдоволення. Виникли й інші проблеми в контексті відшкодування збитків жертвам і потерпілим, зокрема із визначенням чинного громадянства осіб, визнаних трибуналом винними, та держави, яка має здійснювати відшкодування за їхні дії.

Що варто врахувати Україні

Досвід присудження компенсації жертвам міжнародних злочинів, що його мають МКС та МКТЮ, може бути цінним для України, зокрема для попередження викликів, що виникали при виконанні рішень цих органів міжнародного правосуддя. Наразі малоймовірно, що засудженими за міжнародні злочини, скоєні в ході російської агресії, будуть високопосадовці та військові РФ високого рангу, які навіть офіційно володіють активами в обсязі, достатньому для здійснення компенсації. Дуже сумнівно також і те, що Росія буде сприяти виконанню цих рішень.

Тому в українські урядові стратегії щодо розробки та впровадження механізму відшкодування воєнних збитків Україні необхідно включити пропозиції щодо способів забезпечення матеріальної компенсації збитків, присуджених органами міжнародної кримінальної юстиції. Одним із таких способів може бути передача частини заморожених російських активів до Цільового фонду при МКС саме для компенсації збитків жертвам і потерпілим від російських міжнародних злочинів в Україні.

Такий самий підхід – відшкодування збитків за рахунок заморожених активів РФ в Україні – варто застосувати у разі створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Якщо він матиме повноваження накладати покарання у формі компенсації, виконання таких рішень слід покласти на спеціальний фонд при цьому органі за прикладом Цільового фонду МКС.

Досвід МТКЮ та МКС дає змогу попередити й інші проблеми, які можуть виникнути у ході розслідування та здійснення правосуддя щодо міжнародних злочинів в Україні, зокрема у питанні про присвоєння злочинів, скоєних членами терористичних організацій Л/ДНР, Російській Федерації.

Рішення міжнародних органів кримінальної юстиції можуть слугувати юридичною підставою і для отримання компенсації у рамках інших створених механізмів відшкодування у разі, якщо факт злочину та право на компенсацію будуть доведеними. Серед таких механізмів може бути створення міжнародної комісії у справі відшкодування збитків для України, причому авторитет рішень такого органу має бути беззаперечним.