Упродовж липня-серпня дискусія навколо €210 млрд заморожених активів Центрального банку Російської Федерації вийшла на новий виток активності, після піврічної стагнації навколо цієї теми: від юридичної протидії бельгійського центрального депозитарія активів - Euroclear рішенню  Московського арбітражного суду - до відкритого заклику чотирма державами Європейського Союзу повернути на порядок денний ідею повноцінного використання основної суми знерухомлених коштів. 

Паралельно продовжували розвиватися окремі системні треки - інституційне оформлення компенсаційного механізму для України: Реєстр збитків відкрив подання заяв у ще одній категорії, Міжнародна комісія з розгляду претензій продовжила збирати підтримку держав; юридичне та політичне обґрунтування необхідності повноцінних репарацій від РФ. 

Відкрив хронологію подій позов бельгійського депозитарія Euroclear до брюссельського комерційного суду проти Центрального банку РФ. Компанія оскаржила травневе рішення Московського арбітражного суду, який зобов'язав її сплатити більше €200 мільярдів нібито за протиправні дії щодо російських заморожених коштів. Ключовим аргументом позивач називає відсутність юрисдикції у російського суду щодо розгляду цього питання, а також суттєві процесуальні порушення з російської сторони, що ставлять під сумнів справедливість всього процесу. 

Втім, це лише один епізод у ширшому протистоянні, адже у лютому 2026 року Центробанк РФ (надалі - ЦБР) ініціював у Суді ЄС оскарження Регламенту Ради № 2025/2600 (правова основа безстрокового заморожування активів за ст. 122(1) ДФЄС), а 22 травня - другий позов проти Регламенту № 2026/467, який забезпечує позику Україні на €90 млрд. Претензії ЦБР стосуються як процедурних питань, зокрема ухвалення регламенту кваліфікованою більшістю замість одностайності; так і матеріальних в частині порушення права власності та суверенного імунітету держав за міжнародним правом.

У відповідь на це ЄС у 18-му та наступних пакетах санкцій заборонив визнання й виконання в державах-членах арбітражних та судових рішень, ухвалених поза межами ЄС у спорах “інвестор-держава” щодо санкційних заходів - фактично унеможлививши виконання в Європі рішення московського суду проти Euroclear.  

Не зникла з порядку денного й ідея “російського трансферу”, раніше анонсована британським економічним оглядачем та експертом із санкційної політики Г’юго Діксоном. Ініціатива полягає в тому, щоб перевести заморожені російські активи з Бельгії та інших країн безпосередньо під контроль Союзу, тим самим розширивши повноваження з використання коштів та знявши тиск з нинішнього депозитарія. У липні він закликав європейських лідерів реалізувати переміщення активів під юрисдикцію ЄС на підставі регламенту ЄС, проєкт якого Діксон розробив з іншими експертами. Документ передбачає створення нового зберігача заморожених рахунків у межах самого Союзу, так рішення можна ухвалити кваліфікованою більшістю, без права вето окремих держав. 

Важливою тенденцією у розвитку політики Європейського Союзу щодо російських активів стало поступове застосування нестандартних правових механізмів, які фактично допускають використання заморожених приватних російських активів для компенсації фінансових втрат європейських суб’єктів. У цьому контексті важливим став аналітичний бриф Міжнародного центру Української перемоги від 15 липня, присвячений питанню конфіскації російських активів та можливостям їх використання на користь України.

Як зазначається у матеріалі, Європейський Союз уже створив винятковий механізм, який дозволяє використовувати окремі заморожені кошти російських фізичних та юридичних осіб для компенсації втрат європейських інвесторів, пов’язаних із діями Росії. Зокрема, зміни, внесені в межах 15-го пакета санкцій у грудні 2024 року, передбачили можливість розблокування певних грошових залишків російських підсанкційних суб’єктів для виконання зобов’язань європейських центральних депозитаріїв перед їхніми учасниками. Цей механізм застосовується, зокрема, у ситуаціях, коли російські структури здійснили списання або фактичне вилучення активів європейських інвесторів без згоди відповідного депозитарія. 

Подальшим кроком стало посилення захисту держав-членів ЄС від юридичних наслідків таких рішень. У липні 2025 року Європейський Союз розширив механізми невизнання та невиконання судових і арбітражних рішень, пов’язаних зі спорами між інвесторами та державами щодо застосування санкційних заходів. Таким чином, ЄС фактично почав створювати правові інструменти для захисту своїх держав та фінансових інституцій від потенційних претензій, які можуть виникати у відповідь на використання або іммобілізацію російських активів.

Ці рішення мають особливе значення для дискусії щодо використання суверенних активів Центробанку РФ на користь України. Бриф звертає увагу на очевидну асиметрію в підходах ЄС: Союз уже демонструє готовність застосовувати нетрадиційні правові механізми та приймати пов’язані з ними юридичні й фінансові ризики для захисту європейських інвесторів, водночас утримуючись від повного використання активів ЦБР для компенсації шкоди, завданої Україні.

У практичному вимірі в дослідженні пропонується створення окремого трастового фонду між ЄС та Україною, до якого могли б бути передані активи Центробанку РФ, що перебувають у юрисдикції держав-членів ЄС та інших країнах-партнерах. Передбачається, що такий механізм міг би забезпечити централізоване управління активами та їх подальше використання для фінансування оборони України, відновлення територій та виплати компенсацій постраждалим. 

Важливою частиною липневого обговорення став юридичний екскурс питання в рамках European Journal of International Law – Talk!. У аналітичному матеріалі «Хто платить за агресію? Вимоги України щодо репарацій та заморожені російські активи» було проаналізовано ключові міжнародно-правові питання, пов’язані з можливістю конфіскації або використання заморожених суверенних активів Росії для компенсації шкоди, завданої Україні. Основними предметами дискусії залишаються обсяг імунітету активів центрального банку держави від примусового виконання, можливість встановлення винятку із суверенного імунітету у випадку збройної агресії та допустимість використання таких активів як міжнародного контрзаходу. Авторка матеріалу Ірина Богданова - старший науковий співробітник та викладач Інституту міжнародного права імені Вальтера Шюкінга при Кільському університеті, звернула увагу на те, що міжнародне право не дає однозначної відповіді щодо можливості застосування примусових заходів до активів центрального банку поза межами судового провадження. У зв’язку з цим у правовій доктрині розглядається можливість створення вузького винятку із суверенного імунітету для випадків грубих порушень міжнародного права, зокрема збройної агресії. Інший можливий правовий підхід полягає у кваліфікації передачі заморожених активів Росії до міжнародного компенсаційного механізму як законного міжнародного контрзаходу. Авторка демонструє, що питання конфіскації російських активів поступово переходить від загальної політичної дискусії до пошуку конкретної міжнародно-правової конструкції для їх використання. Водночас станом на липень основною проблемою залишається не лише визначення правових підстав для передачі активів, а й створення механізму, який дозволив би перетворити встановлені вимоги України щодо репарацій на реальні компенсаційні виплати.   

Місяць завершився новиною про ратифікацію Молдовою Конвенції про Компенсаційну комісію для України. 23 липня парламент країни ратифікував Конвенцію про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв щодо компенсацій для України, підписану в Гаазі у грудні 2025 року. Документ підтримали 62 депутати. Ратифікація Молдовою стала черговим кроком у формуванні міжнародного компенсаційного механізму після створення Реєстру збитків. 

У серпні 2026 року дискусія щодо компенсації Україні розвивалася за двома паралельними напрямами. З одного боку, продовжувалося практичне вдосконалення внутрішніх та міжнародних механізмів фіксації й компенсації шкоди. З іншого - наприкінці місяця знову активізувалася політична дискусія про можливість використання основної суми заморожених російських активів. 

5 серпня Європейський Союз повідомив про використання €1,4 млрд, отриманих як доходи від заморожених активів Центрального банку Росії, для підтримки України. Кошти були перераховані до бюджету ЄС 3 серпня та походять із доходів, сформованих грошовими залишками російських суверенних активів. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що використання доходів від іммобілізованих активів є частиною принципу притягнення Росії до фінансової відповідальності за завдану Україні шкоду.  

На початку місяця було оприлюднено дослідження ініціативи REACH щодо функціонування системи компенсації та відновлення пошкодженого житла. Аналіз показав, що державна програма “єВідновлення” залишається основним механізмом компенсації, однак отримання коштів саме по собі не гарантує завершеного та безпечного ремонту. На практиці компенсацію доводиться поєднувати з гуманітарною допомогою, підтримкою місцевої влади та власними коштами домогосподарств. Перешкодами залишаються проблеми з документами, приховані пошкодження, нестача робочої сили, інфляція, обмежений розмір компенсації та безпекова ситуація.

У рамках візиту до України міністра закордонних справ Бельгії Максима Прево, сторони обговорили використання заморожених російських активів. Українська сторона закликала повернутися до практичних аспектів реалізації ініціативи. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив на необхідності виробити для цього чіткі юридичні механізми. Водночас ключовим елементом української позиції стало питання колективної відповідальності за ризики, пов'язані з використанням російських активів. Бельгійська сторона підтвердила, що не заперечує проти використання цих коштів на користь України, однак наполягає на необхідності надійного механізму, який мінімізував би юридичні та фінансові ризики. 

Протягом другої половини серпня Міжнародний Реєстр збитків для України суттєво розширив можливості для подання заяв про компенсацію збитків, завданих російською агресією, охопивши нові категорії вимог держави Україна, юридичних осіб, бізнесу та фізичних осіб: 13 серпня було відкрито категорії B4 і B5, які дозволяють державі вимагати компенсації гуманітарних витрат на підтримку постраждалого населення, а також витрат на розмінування та очищення територій від нерозірваних боєприпасів; 20 серпня Реєстр відкрив одразу кілька категорій для держави та юридичних осіб щодо пошкодженого або знищеного нерухомого майна, що охоплюють житлові приміщення, місця загального користування в житлових будинках, громадські будівлі та нежитлову нерухомість юридичних осіб; 25 серпня запущено категорію A3.4 «Втрата оплачуваної роботи», яка дає фізичним особам і самозайнятим особам можливість заявити вимоги щодо втраченого доходу внаслідок російської агресії; а 27 серпня відкрито категорію C3.2 «Втрата контролю над майном на тимчасово окупованих територіях» для юридичних осіб, у межах якої можна заявляти вимоги щодо вартості майна, втраченої можливості ним користуватися, упущеної вигоди та повної втрати бізнесу.

До Дня Незалежності України Рада Європи повідомила про подальший розвиток міжнародного механізму притягнення Росії до відповідальності та відшкодування шкоди, завданої її агресією. Генеральний секретар РЄ Ален Берсе наголосив, що справедливий і тривалий мир має ґрунтуватися не лише на припиненні бойових дій, а й на принципах права, відповідальності та компенсації завданих Україні збитків.

Таким чином, Рада Європи поступово формує повноцінну міжнародну систему компенсації, що складатиметься з трьох взаємопов'язаних елементів: фіксації збитків через Реєстр, їх розгляду Міжнародною компенсаційною комісією та створення механізму фінансування майбутніх виплат. Водночас питання джерела коштів для компенсацій залишається одним із ключових, що безпосередньо пов'язує роботу механізму з міжнародними дискусіями щодо використання заморожених російських суверенних активів. 

25 серпня Світовий конгрес українців та Кабінет Міністрів України підписали Меморандум про співпрацю. Серед визначених напрямів взаємодії було прямо названо підтримку передачі заморожених російських активів Україні. Сторони зазначили, що питання російських активів дедалі більше виходить за межі міжурядових переговорів і включається до міжнародної адвокаційної діяльності української діаспори. Це свідчить про формування ширшої міжнародної коаліції на підтримку використання активів агресора. 

Утім, кінець місяця став чи не найбільш плідним на результати. 

Найперше, 27 серпня Євросоюз зробив перший крок у поверненні до плану використання €210 млрд заблокованих російських активів. Швеція, Нідерланди, Іспанія та Польща звернулися до Європейської комісії з проханням відновити обговорення “репараційного кредиту” за рахунок російських активів. Запропонований механізм передбачає використання грошових залишків, пов'язаних із замороженими російськими цінними паперами, без формального переходу права власності на самі активи. Таким чином, кредит розглядається як компромісна конструкція між повним заморожуванням активів та їх прямою конфіскацією. У спільному листі міністри закордонних справ чотирьох держав запропонували Єврокомісії вивчити нові юридичні та технічні варіанти використання активів, які дозволили б розподілити пов'язані з цим фінансові та правові ризики між усіма державами-членами ЄС. Особливу увагу було приділено необхідності уникнути ситуації, за якої непропорційний тягар нестиме одна держава - насамперед Бельгія. За оцінками прихильників цієї ініціативи, використання російських коштів могло б одночасно забезпечити додаткове фінансування України та зменшити навантаження на бюджети європейських держав і їхніх платників податків.  

Своєрідним підсумком  серпня став матеріал про подальші перспективи використання заморожених активів в українських міжнародних медіа. Головною перешкодою в ЄС залишається відсутність домовленості між державами ЄС щодо розподілу юридичних і фінансових ризиків. По суті, проблема використання заморожених активів дедалі менше розглядається як суто юридична. У рамках аналізу було названо три можливі сценарії розвитку подій до наступного грудневого саміту ЄС: продовження запозичень через бюджет ЄС; гібридний механізм із частковим використанням коштів Euroclear та спільними гарантіями; повноцінний репараційний кредит під заставу всього пулу активів.   

Підсумки

За два місяці тема заморожених активів посідала вагоме місце в дискурсі зацікавлених сторін, втім лінія навколо заморожених коштів РФ фактично не змістилася. Юридичний інструментарій, такий як санкційний захист європейських установ, доктрина контрзаходів, схема позики з обмеженим регресом продовжує вдосконалюватися, тоді як домовленість держав-членів про розподіл ризиків залишається такою ж недосяжною, як і у грудні 2025. Водночас менш помітний, але стійкий процес побудови компенсаційної інфраструктури - Реєстр збитків, Комісія з розгляду претензій - рухається вперед крок за кроком. Наступною точкою відліку, здатною змінити хід справи, залишається жовтневий саміт Європейської ради 15-16 жовтня 2026 року. 

Авторка: Софія Косаревич

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту «Compensation4UA / Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза VI: Міжнародний компенсаційний механізм для України – виклики, ефективність та перспективи міжнародної підтримки».