20 лютого 2024 року відбулися слухання Комітету Палати представників Бельгії з міжнародних відносин щодо резолюції про конфіскацію російських активів у Бельгії для відновлення України. Ця резолюція закликає бельгійський уряд і міжнародну спільноту до практичних кроків із використання заморожених російських активів для відшкодування Україні.

Іван Городиський, директор Центру Дністрянського, взяв участь у цих слуханнях. Нижче публікуємо текст виступу. 

Напередодні других роковин від початку повномасштабної агресії Росії проти України складно прогнозувати не тільки те, скільки ще триватиме війна, а й фінальний рахунок репарацій, який буде виставлено Росії за її дії. Сума збитків уже складає сотні мільярдів доларів і продовжує зростати з кожним новим руйнуванням і жертвами.

Фінансування компенсації цих збитків є чи не найскладнішим аспектом репараційного процесу. Згода РФ на добровільне відшкодування є хоч і політично бажаним, однак практично неймовірним сценарієм. Визнання вини, в тому числі в частині відшкодування збитків з боку Росії, є малоймовірним за будь-якої політичної модальності мирного врегулювання.

З цієї перспективи російські активи, заморожені за кордоном, видаються єдиним реальним джерелом відшкодування збитків.

У деклараціях та заявах Європейського Союзу, «Групи Семи» й інших стейкхолдерів повторюється все та ж формула: «Суверенні активи Росії у наших юрисдикціях залишатимуться знерухомленими, доки Росія не заплатить за збитки, завдані Україні». Це положення є важливим, але недосконалим, оскільки воно не передбачає альтернативний сценарій – коли Росія безапеляційно відмовляється відшкодовувати збитки.

Ситуація, коли українці десятки років залишаються без компенсації збитків від агресії, а активи залишаються знерухомленими на той же період, є невиправданою з моральної точки зору, і знайти юридичні аргументи, щоб підтримати таку ситуацію ставатиме все складніше.

Тому конфіскація заморожених  активів РФ є ключовим завданням у процесі забезпечення відшкодування збитків.

Як представник громадянського суспільства – Центру Дністрянського та Асоціації правників України – я з колегами ще з весни 2022 року просуваю ідею, що процес конфіскації російських активів буде довгим, складним і важким. Однак це не означає, що конфіскація є процесом, який складається лише з одного етапу і має статися у певний момент.

Дискусії щодо можливого рішення, його змісту та механізмів виконання повинні обговорюватися уже для того, щоб у необхідний момент бути втіленими у життя. З іншого боку – ця робота посилюватиме тиск на РФ і демонструватиме рішучість намірів союзників щодо покарання агресії.

Ініціатива, яку ми обговорюємо сьогодні, є дуже важливою, оскільки знаменує собою практичний крок на шляху до справедливості для України в частині відшкодування збитків. Особливо важливо, що вона йде від Бельгії – держави-розпорядниці найбільшої кількості заморожених російських активів та головуючої держави в ЄС в цьому півріччі – ймовірно найскладніших місяцях війни з 24 лютого 2022 року.

Ця Резолюція ще не рішення, але вже є пошуком рішення. І цей пошук може створити той додатковий тиск на Росію для визнання нею зобов’язання із відшкодування збитків від агресії.

Резолюція закликає до скоординованих дій та розробки відповідних планів як щодо заморожених активів в цілому, так і щодо доходів від них. Як я казав вище, не варто розглядати конфіскацію як одномоментний процес, і використання доходів від активів чи їхнє оподаткування є важливими, хоча й проміжними кроками на цьому шляху. 

Водночас, попри високу позитивну оцінку Резолюції, видається, що окремі її пропозиції слід узгодити з пропозиціями щодо створення міжнародного компенсаційного механізму для України. Під егідою Ради Європи вже створено Реєстр збитків, на черзі створення Компенсаційної комісії та Фонду.

Очевидно, що легітимність процесу потребує його визнання на універсальному рівні, що в Резолюції пропонується забезпечити залученням ООН чи МВФ. Але Рада Європи є авторитетною міжнародною організацією, яка довела свою відданість цінностям «суспільства, заснованого на правилах». А механізм, який застосовується – Enlarged Partial Agreement – дозволяє залучити зовнішніх учасників, що в перспективі може довести кількість держав-учасниць до більше ніж половини членів ООН. 

Водночас, в Україні ми розуміємо всі побоювання, які стоять перед розпорядниками російських активів в частині їх використання. Конфіскація активів РФ і афтершоки, які вона може викликати, є величезною проблемою для Бельгії і всіх держав, які контролюють активи.

Проте, висловлюючи побоювання щодо глобальної економіки, варто поставити собі запитання: чи завдасть конфіскація більшої шкоди світовій економіці за ту, яку вже завдала російська агресія? За оцінками Кільського інституту, до 2026 року лише втрати ВВП третіх країн складуть $250 млрд., а загальна шкода світовій економіці, ймовірно, буде ще важча.

Потенційні конфлікти на Близькому Сході, в Східній Азії та Південній Америці можуть мати ще більш руйнівний ефект. Запобігаючи одним наслідкам, нерішучістю і непослідовністю у прийнятті рішень, ми отримуємо ризик інших, неспівмірних у кількісному вимірі. 

Тож сигнал, який Бельгія може послати через ухвалення цієї Резолюції, є глобально важливим. Готовність використати і, в перспективі, конфіскувати заморожені російські активи може стати потужним сигналом для інших потенційних конфліктів і кроком до їхнього попередження.

Міжнародне право дає відповіді щодо того, якими можуть бути інструменти таких використання та конфіскації російських активів для відшкодування Україні. Доктрина контрзаходів згідно із Статутом ООН визнається дієвим юридичним механізмом конфіскації активів і на доктринальному рівні (у звіті групи юристів-міжнародників на чолі з Дапо Аканде та Філіпом Сендсом), і на практичному рівні. Зокрема, саме на ній побудована логіка американського законопроєкту про конфіскацію активів РФ REPO.

Саме тому слід визнати, що ми наближаємося до моменту, коли необхідними є саме політичні рішення для запуску процесу роботи із російськими активами. Ці рішення не можна відкладати до кінця війни – навпаки, саме вони можуть його наблизити. І лідерство Бельгії в цьому процесі ще слід оцінити по праву.

На останок, у ці важкі і символічні для України дні, я хочу сказати, що нам буде  складно говорити про «перемогу» за будь-якого фіналу війни. Сотні мільярдів доларів збитків, мільйони емігрантів – насамперед жінок, дітей і молоді, сотні тисяч загиблих і поранених можуть виявитися надто високою ціною для цього гучного слова. Однак це дає українцям право сподіватися і вимагати справедливості.

Конфіскація російських активів є одним із багатьох елементів справедливості для України. І, водночас, рухом у ще одному правильному напрямку – запобігання ще більшим загрозам світовій безпеці та економіці.