Автор: Маркіян Бем

Проблематика відшкодування збитків, заподіяних агресією Росії проти України, міцно закріпилась у суспільному порядку денному України. Обговорюються і способи документування таких злочинів, і практичні механізми отримання компенсації. Найчастіше мова йде про перспективи звернення до існуючих міжнародно-правових механізмів та про створення нових, альтернативних механізмів відшкодування. Очевидно, що без створення нових механізмів Україна не зможе повною мірою компенсувати збитки, завдані війною, і необхідно використовувати всі ці шляхи.

Однак є деякі можливості відшкодування на національному рівні. Однією із таких можливостей є присудження потерпілим відшкодування за цивільними позовами в кримінальному провадженні із подальшим його стягненням в рамках міжнародної правої допомоги.

1)     Що станом на сьогодні робиться на національному рівні з метою документування злочинів Росії?

Ще в 2014 році після вторгнення російських військ на територію України Генеральна прокуратура України розпочала досудове розслідування за фактами пропаганди війни (ст. 436 КК України), планування, підготовки, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК України), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України) та ін. Станом на 2 вересня 2016 року, за словами тодішнього Генерального прокурора Юрія Луценка, в рамках цього провадження було багато що зроблено: «допитано понад 1,4 тис. потерпілих, 2 тис. свідків, проведено 1,8 тис. судово-медичних, криміналістичних, військових, фоноскопічних, лінгвістичних та інших експертиз, здобуто понад 100 тис. одиниць речових доказів»[1]. Крім цього, було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів вище військове керівництво Росії, зокрема радника президента Росії Сєргєя Глазьєва та міністра оборони Росії Сєргєя Шойґу[2]. Результати цього розслідування невідомі, оскільки судами ще не винесено вироки. Однак очевидно, що прокуратура України продемонструвала готовність документувати та розслідувати злочини, вчинені окупантами, незважаючи на відсутність доступу до самих підозрюваних.

Станом на початок липня 2022 року правоохоронні органи внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) та розпочали досудове розслідування[3] за численними фактами вчинення аналогічних злочинів після повномасштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року. Видається, що правоохоронні органи планують рухатись тим же шляхом, що й раніше, тобто здійснювати досудове розслідування за відсутності підозрюваних.

2)     Чи є на національному рівні механізми притягнення представників держави-агресора до кримінальної відповідальності?

Кримінальне процесуальне законодавство містить широкий спектр таких механізмів. Ще 27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала росію державою-агресором. Кримінальний процесуальний кодекс передбачає окремий механізм здійснення досудового розслідування та судового розгляду у справах, де підозрювані перебуваються на території держави-агресора, зокрема:

- дистанційне повідомлення про підозру (ч. 8 ст. 135 КПК України),

- спеціальне досудове розслідування (in absentia) щодо осіб, які переховуються на території держави-агресора (ст. 297-1 – 297-5 КПК України), та

- судовий розгляд і винесення вироку за відсутності такого обвинуваченого (in absentia) (ч. 3 ст. 323 КПК України).

3)     Чи є зміст розслідувати злочини росіян на національному рівні, якщо злочинців, може, ніколи не буде притягнуто до відповідальності?

Здійснення кримінального провадження in absentia надає можливість стороні обвинувачення якісно документувати злочини, вчинені представниками держави-агресора щодо України та її жителів. Це створює для України ряд переваг.

З одного боку, не виключено, що підозрювані, обвинувачені чи засуджені в таких кримінальних провадженнях, таки колись будуть затримані та притягнуті до відповідальності особисто. З іншого боку, доказова база, зібрана в рамках кримінального провадження, може бути використана в інших процесах, зокрема і в Європейському суді з прав людини (далі ЄСПЛ), Міжнародному суді ООН, Міжнародному кримінальному суді (далі МКС) та інших міжнародних судових установах, створених з метою притягнення росії до відповідальності.

Якість доказів, зібраних в рамках кримінального провадження, з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального законодавства, не буде підлягати жодному сумніву, адже кримінальний процес побудований таким чином, що якість доказів завжди можна перевірити в судовому порядку.

4)     Яке відношення має кримінальне провадження до відшкодування збитків, завданих Росією?

Коли сторона обвинувачення заявляє про причетність тої чи іншої особи до планування, підготовки, ведення чи розв’язання агресивної війни та інших згаданих вище злочинів, то вона фактично стверджує, а суд встановлює факт причетності цієї особи до збитків, заподіяних агресією Росії. Це особливо слушно щодо політичного та військового керівництва Росії та причетних до них фінансових та олігархічних структур.

Отож усі потерпілі, які зазнали шкоди від російської агресії, – і громадяни, і бізнес, – можуть у рамках такого кримінального провадження подати заяву про залучення їх до провадження як потерпілих (чч. 2 та 3 ст. 55 КПК України). В рамках кримінального провадження усі потерпілі мають змогу подати проти осіб, причетних до злочинів, цивільний позов (ст. 61 та 127-129 КПК України). Суд може розглянути цей позов одночасно з кримінальним обвинуваченням або вже після винесення вироку, в рамках окремого цивільного провадження. Більш того, прокурор, Фонд державного майна України чи представники підприємств, де є значна частка державної власності, також можуть – в інтересах держави – звернутися в рамках кримінального провадження з цивільним позовом.

Статті 1173 – 1175 Цивільного кодексу України передбачають, що саме держава несе відповідальність за шкоду, заподіяну органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою. Аналогічні положення містяться і в цивільному законодавстві Росії (ст. 16 цивільного кодексу рф) та багатьох інших держав. Відтак, у рамках розгляду цивільного позову можна говорити про стягнення збитків не лише із самих засуджених, але й із російської держави, якщо такі засуджені були посадовими чи службовими особами. Видається, що таким чином можна вести мову і про те, щоб накладати стягнення на активи Центрального банку Росії за межами Росії.

Крім того, згідно із ст. 170 КПК України, подання цивільного позову в рамках кримінального провадження є підставою для арешту майна підозрюваної особи.

5)     І все-таки, як розслідування злочинів на національному рівні дозволить стягнути збитки, завдані війною?

Кримінальне провадження не лише дає можливість засудити осіб, винуватих у вчиненні агресії, нехай і заочно, – воно дає змогу з’ясувати факти заподіяння збитків та встановити їх розмір. Іноземні держави – якщо це передбачено міжнародним договором або за принципом взаємності – можуть визнавати та виконувати рішення кримінального чи цивільного суду про задоволення позову про відшкодування збитків, завданих діями конкретної особи, яке має здійснити або ця особа, або держава (якщо, наприклад, це посадова особа). Те саме стосується і рішень про арешт активів Росії та росіян, розміщених за межами Росії.

І Цивільний процесуальний, і Кримінальний процесуальний кодекси містять розділи, які регламентують міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій та виконанні рішень і вироків судів за межами України. Якщо кримінальне провадження здійснюватиметься добросовісно, на основі допустимих та належних доказів, то зібрані матеріали не лише можуть бути використані в інших міжнародних процесах, але і винесені судом рішення можуть виконуватись за межами України.

Якщо ми звернемося із запитом до інших країн щодо виконання рішень та вироків українських судів, які стосуються злочинів скоєних під час російської агресії, то аргументи України щодо накладення стягнення на активи Росії та її олігархів будуть набагато переконливішими. Такий механізм виконання рішень, винесених в українських судах, за межами України уже існує і звернення до нього буде набагато простішим і зрозумілішим для наших держав-партнерів, аніж створення нового ефективного міжнародного механізму, який скоріш за все вимагатиме перегляду деяких норм міжнародного правопорядку. Однак і такий міжнародний механізм, необхідність створення якого не підлягає сумніву, буде працювати набагато швидше та ефективніше на базі напрацьованих в рамках національного кримінального провадження матеріалів.

Важливо, щоб Україна продемонструвала міжнародній спільноті пророблену серйозну роботу на національному рівні і виходила на міжнародну арену не з пустими руками. У кожній ситуації варто пам’ятати, що ніхто нам краще не допоможе, аніж ми самі.

6)     Чи дійсно все так просто?

Очевидно, що описаний вище алгоритм має слабкі місця. Зокрема, багато ключових осіб Росії мають посадовий імунітет від притягнення до кримінальної відповідальності. Однак у рамках кримінального провадження, розпочатого після подій 2014 року, це не зупиняло правоохоронні органи України від проведення слідчих дій щодо них. Це питання та пов’язані з ним ризики для кримінального провадження на національному рівні слід проаналізувати більш детально.

Можуть виникнути складнощі і з реалізацією цього механізму на практиці. Для організації такого проєкту слід розробити відповідну нормативну базу, а в рамках одного кримінального провадження (чи кількох великих) доведеться об’єднувати і розслідувати значну кількість злочинних епізодів та розглядати вимоги тисяч потерпілих. Для організації роботи з потерпілими, які можуть виступати і цивільними позивачами, доцільно створити єдиний реєстр, а вся документація, в тому числі доказова, має бути обов’язково оцифрована.

Для здійснення такого розслідування справ про агресію РФ та розгляду поданих в рамках таких справ цивільних позовів, необхідний централізований підхід: на національному та місцевому рівнях повинні бути створені підрозділи, які відповідатимуть саме за проведення такого розслідування. Це дозволить запровадити якісний контроль за проведенням розслідувань, гарантувати якість доказової бази та обґрунтованість підготовлених матеріалів для суду.

7)     Висновки

У будь-якому разі альтернативи добросовісному розслідуванню на національному рівні воєнних злочинів Росії немає. Чи російська агресія розслідуватиметься в одному чи кількох провадженнях – вона так чи інакше має розслідуватись, винні повинні бути притягнуті до відповідальності, а потерпілі – отримати справедливе відшкодування. Держава має обов’язок це забезпечити, відтак чим швидше і ефективніше буде організовано виконання цього обов’язку, тим краще.

Система кримінальної юстиції України повинна оперативно документувати й розслідувати злочини, вчинені Росією. Це має бути скоординований та належно організований процес: слід вдосконалити законодавчу базу, доповнити існуючі інституційні механізми кримінальної юстиції, створити єдиний реєстр для документування проваджень. Після належної підготовки матеріалів та доказової бази справи повинні невідкладно передаватись з обвинувальним актом до суду, який, за наявності для цього підстав, буде виносити вирок щодо обвинувачених.

Потерпілих слід заохочувати до того, щоб у рамках таких проваджень вони зверталися з цивільними позовами про відшкодування шкоди, завданої агресією Росії. Такі позови мають бути підставою для арешту майна Росії та її громадян поза межами Росії. Суди мають аналізувати наявність підстав для відшкодування, визначати його розмір та виносити рішення з цього приводу.

Українська держава мусить вживати передбачених національним законодавством заходів, щоб такі рішення виконувалися за межами України і щоб їх виконання поширювалося на майно росії.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Розробка моделей юридичного та інституційного механізму відшкодування".

[1] https://tsn.ua/ato/viyskova-agresiya-rf-u-cifrah-svidki-zagibli-dokumenti-739305.html та https://web.archive.org/web/20160906160711/http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=191816

[2] https://tsn.ua/politika/gpu-oprilyudnila-zapisi-rozmov-radnika-putina-pidozryuvanogo-u-zlochinah-proti-ukrayini-731900.html та https://web.archive.org/web/20160908154618/http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=191115&fp=40

[3] https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3504830-v-ukrainu-pribula-komisia-oon-z-rozsliduvanna-zlociniv-rosijskoi-agresii.html; https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3467792-u-kievi-rozsliduut-ponad-100-sprav-pro-rosijsku-agresiu.html ; https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vidkryla-ponad-23-tys-kryminalnykh-provadzhen-shchodo-viiskovoi-ahresii-rf-ivan-bakanov ;