Завжди було очевидно, що доля $300 млрд заморожених резервів Центрального банку Росії стане ключовим питанням у переговорах щодо майбутнього України. З огляду на дипломатичні ініціативи нової адміністрації Білого дому, ці активи тепер розглядаються як потенційний інструмент торгу в ширшому процесі досягнення врегулювання.

Київ рішуче виступає проти такого кроку, оскільки він суперечить як національним інтересам України, так і правам жертв російської агресії. Це підкреслює високі ставки у переговорах, оскільки сторони обговорюють майбутню долю заморожених російських активів.

З 24 лютого 2022 року резерви Центрального банку Росії стали найбільшим замороженим пулом суверенних активів цієї країни. Київ послідовно наполягає на повному спрямуванні цих коштів на фінансування оборонних потреб України та компенсацію завданих Росією збитків. Країни G7 неодноразово підтверджували, що заморожені активи залишатимуться заблокованими, доки Росія не відшкодує завдану Україні шкоду.

Ця позиція фактично покладає відповідальність на Україну та Росію за досягнення політичного врегулювання, яке включатиме виплату воєнних репарацій. Протягом останніх трьох років було проведено значну роботу з розробки правових підстав для конфіскації заморожених російських активів на користь України, проте жодних рішучих дій щодо їхнього примусового вилучення поки що не вжито.

Натомість Україні як поточну підтримку було передано відсотки, отримані як доходи від цих грошей, розміщених на депозитних рахунках у 2024 році. Крім того, лідери G7 погодилися надати Україні кредит у розмірі $50 млрд, який має бути погашений у найближчі роки за рахунок доходів від заморожених резервів. Ця угода є значним досягненням, але водночас спричинила припущення, що російські активи залишатимуться недоторканими до повного погашення кредиту, що може зайняти від 10 до 15 років.

Початок мирних переговорів у Саудівській Аравії, ініційований Сполученими Штатами, змінив політичні розрахунки щодо використання заморожених російських активів. Можливі пропозиції щодо спрямування цих коштів на відбудову України, включно з територіями, окупованими Росією, означали б кардинальний відхід від попередньої політики. Хоча такий підхід, без сумніву, буде подано як прагматичний крок до врегулювання конфлікту, багато хто розглядатиме його як серйозну поступку Москві.

На перший погляд, цей підхід може здаватися спробою збалансувати суперечливі інтереси. Однак на практиці він створює ризик підриву самих принципів, на яких базувалася міжнародна реакція на російську агресію.

З 2022 року існує широкий консенсус, що Росія як держава-агресор несе повну відповідальність за наслідки війни, зокрема за зобов’язання компенсувати всі завдані збитки незалежно від обставин їхнього виникнення. Це було підтверджено в резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка стала одним із ключових дипломатичних досягнень України в Організації Об’єднаних Націй.

Будь-який компроміс, що дозволяє Росії отримати доступ до її заморожених резервів, навіть опосередковано, створює небезпечний прецедент розподілу відповідальності за воєнні збитки. Дехто стверджувати, що ці кошти, зрештою, належать Росії, і що частковий доступ не є стратегічною поразкою для України. Однак такий підхід ігнорує фундаментальну реальність: заморожені активи повинні були слугувати важелем тиску, щоб змусити Росію визнати свої юридичні зобов’язання, зокрема виплату репарацій. Надання Москві контролю навіть над частиною цих коштів послабить цей важіль впливу та дозволить агресору отримати вигоду за рахунок своїх жертв.

Основна проблема, яку слід розв’язати, залишається незмінною: будь-яка модель розблокування російських суверенних активів повинна, в першу чергу, забезпечувати справедливість для України та жертв російської агресії. Використання цих коштів агресором без формальної угоди про відшкодування ним збитків суперечило б принципам відповідальності.

З травня 2022 року Україна послідовно виступає за створення міжнародного компенсаційного механізму, заснованого на принципі, що жертви агресії мають бути його головними бенефіціарами. Доля заморожених $300 млрд російських активів завжди була в центрі цього процесу, оскільки ці кошти розглядалися як основне джерело фінансування відшкодування збитків.

Відповідно до ініціативи, очолюваної Радою Європи та підтримуваної міжнародними партнерами, зокрема й США, Компенсаційний фонд може стати головним механізмом розподілу цих активів серед постраждалих від російської агресії.

Хоча механізм потребує подальшого доопрацювання, його прихильники вважають, що саме цей формат є найкращим шляхом до забезпечення справедливого відшкодування. Нещодавно створений Реєстр збитків для України, який займається реєстрацією всіх заяв на компенсацію через Компенсаційний фонд, є першим кроком у цьому напрямку, що демонструє конкретну відданість принципу пріоритетності відшкодування жертвам.

Передача заморожених російських резервів до майбутнього Компенсаційного фонду виглядає найлогічнішим і юридично обґрунтованим рішенням. Більше того, за повідомленнями, Європейський Союз, який адмініструє $210 млрд із $300 млрд заморожених активів Центрального банку Росії, підтримує цей крок. Без такого перерозподілу активів вся ідея механізму репарацій для України буде підірвана.

Хоча операційні деталі майбутніх рішень ще можуть бути уточнені у ході багатосторонніх переговорів за участю України та ЄС, керівні принципи залишаються очевидними. Вони мають передбачати використання заморожених російських активів в інтересах України як держави-жертви агресії. Головним призначенням цих коштів має стати пряма компенсація збитків, завданих українським громадянам, бізнесу та установам.Водночас будь-яке рішення щодо їхнього використання має спиратися на принципи справедливості, щоб гарантувати, що відповідальність за воєнні збитки не буде перекладена на Україну і що підхід (a victim-centered approach), орієнтований на жертв, залишатиметься в основі процесу.

Автор: Іван Городиський

Текст було підготовлено для The Atlantic Council's Ukraine Alert і вперше опубліковано y The New Atlanticist. 

Публікація перекладу українською мовою здійснюється за погодженням із правовласниками і у зв’язку із важливістю теми для України. 

З оригінальним текстом англійською мовою Ви можете ознайомитися за посиланням.