Автор: Іван Городиський

Питання реформування правосуддя Україні найчастіше сприймається крізь призму ролі власне суддів, судів і доброчесності судової влади. Проте це питання є настільки всеохопним, що багато його аспектів можуть не отримувати належної уваги.

Одним із таких важливих питань є управлінський аспект: питання ефективності органів суддівського врядування та самоврядування.

Чинна система цих органів є достатньо комплексною і складається, фактично, із шести елементів:

• З’їзду суддів України;
• Ради суддів України, яка обирається З’їздом;
• Вищої ради правосуддя (надалі – ВРП), 10 членів якої обираються З’їздом суддів;
• Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі – ВККС), склад якої призначається ВРП за підсумками конкурсу;
• Державної судової адміністрації (надалі – ДСА), яка підзвітна ВРП, та
• Національної школи суддів України, (надалі – НШСУ), яка утворена при ВККС.

При цьому існує ще низка структур, діяльність яких охоплює окремі, передусім кадрові, аспекти функціонування системи правосуддя в Україні (Етична рада, конкурсні комісії та ін.), проте вони діють ad hoc і навряд чи доцільно їх розглядати як інтегральні елементи системи суддівського врядування і самоврядування в Україні.

Ця система склалася за підсумками тривалого процесу реформ і остаточно сформувалася після судової реформи та конституційних змін 2016 року. На її формування впливали поточні обставини і події, які мали місце в цьому процесі, в тому числі – зміни в судовій системі в часи президентства Віктора Януковича, покликані посилити контроль над нею, події Революції Гідності та подальші кроки, спрямовані на очищення судової влади і боротьбу з корупцією та ін.

Внаслідок цього утворилася достатньо складна системи суддівського врядування та самоврядування, яка не завжди здатна відповідно реагувати на поточні виклики, які стоять перед українським правосуддям. У багатьох випадках відчувається залежність цієї системи від політичної влади, брак інституційної спроможності, дублювання і перетини у повноваженнях.

Ці проблеми і нагальність їхнього вирішення вже тривалий час обговорюються в експертному середовищі. Зокрема, через політичні мотиви, тривалий час ВККС і ВРП не функціонували, оскільки не мали сформованого персонального складу; виникають питання із фактичним дублюванням функцій щодо призначення суддів цими ж органами, ефективністю роботи ДСА та перетинів її функцій із ВРП та ін.

Вирішення цих та багатьох інших аспектів є не лише важливим елементом загального процесу реформування правосуддя в Україні, а й процесу європейської інтеграції нашої держави. Зокрема, відповідна проблематика відображена у Дорожній карті з питань верховенства права, яку було затверджено Кабінетом Міністрів України 14 травня 2025 року, і яка визначає ключові реформи в певній сфері, необхідні для вступу в ЄС.

Ця дорожня карта у розділі 1.1. «Основні реформи», містить підрозділ в) «посилення інституційної спроможності органів суддівського врядування та самоврядування, інших органів системи правосуддя, а також органів прокурорського самоврядування». Серед результатів, які містяться там, відображено ключові пріоритети реформ у цій сфері.

Як стратегічний результат у карті задекларовано досягнення таких цілей, як: 

• оптимізація діяльності і повноважень органів суддівського врядування та самоврядування;
• удосконалення їх статусу та розмежування компетенції;
• забезпечення незалежності та безперервного функціонування органів суддівського врядування і ДСА.

Для досягнення зазначених цілей заплановано 7 основних заходів, які, попередньо, планується досягти протягом IV кварталу 2025 року – IV кварталу 2027 року. Фактично ключовими із них є:

• проведення аудиту діяльності органів суддівського врядування та самоврядування з розробленням рекомендацій щодо усунення дублювання повноважень, розмежування компетенції, а також удосконалення їх статусу та процедур, та за його підсумками
• розроблення та ухвалення закону, спрямованого на вдосконалення статусу органів суддівського врядування та самоврядування, розмежування їх компетенції та, за потреби, їх реорганізацію. 

Фактично ця частина стосуватиметься діяльності ВККС і ВРП, усунення дублювань і перетинів їхніх повноважень та не виключає реорганізації (включно з  можливим об’єднанням в єдиний орган). Ця ідея вже тривалий час дискутується.

Одразу три заходи стосуються питання вдосконалення статусу і діяльності ДСА, а саме:

• проведення аудиту діяльності Адміністрації та вироблення рекомендації задля усунення дублювань, оптимізації діяльності і структури та ін.; 
• прийняття закону, спрямованого на вдосконалення статусу та діяльності ДСА на основі проведеного аудиту;
• проведення прозорого конкурсу на Голову ДСА.

У випадку З’їзду суддів передбачається розробка та прийняття закону щодо проведення З’їзду суддів України онлайн у разі неможливості проведення з’їзду офлайн. 

А також є загальний захід із підвищення прозорості та якості процесів відбору кандидатів до органів суддівського врядування та самоврядування.

Загалом, запропоновані в Дорожній карті з верховенства права цілі та заходи охоплюють більшу частину проблем, які існують у сфері суддівського врядування та самоврядування, зокрема:

• підвищення ефективності добору кандидатів на виборні посади в цих органах та забезпечення безперервності їх роботи; 
• проблеми перетинів і дублювань повноважень (ВККС/ВРП, ВРП/ДСА та ін.);
• функціональний аудит ДСА і оптимізація її роботи та структури;
• вдосконалення процедур роботи З’їзду суддів із забезпеченням онлайн формату його проведення, що потенційно може розширити склад його учасників;
• внесення відповідних законодавчих змін.

Найперше, що можна відзначити, це те, що перелік цілей та заходів не є вичерпним у контексті підвищення ефективності суддівського врядування та самоврядування в Україні. Навіть без проблематики РСУ і НШСУ залишається ще ціла низка питань у контексті діяльності всіх цих органів, які слід вирішити для їх належної роботи.

З іншого боку, навіть в разі їхнього впровадження є цілий комплекс супутніх питань, від вирішення яких залежатиме ефективність всієї системи. Насамперед, такими є питання цифровізації роботи цих органів (яка розв’язується лише частково у випадку З’їзду суддів), оптимізації (укрупнення) системи судів, фінансового забезпечення цих органів та системи правосуддя в цілому.

Проте важливим також є те, що більшість пропонованих заходів будуть запроваджуватися за підсумками аудитів. Це дозволить як визначити проблеми і сформулювати рішення, так і після оцінки всього контексту запропонувати більш цілісний підхід до подальших кроків.

Найбільш ризикованим моментом залишаються строки реалізації. Перші заходи – зміни до законодавства щодо формату проведення З’їзду суддів та процедура добору нового очільника ДСА – мають бути реалізовані до кінця 2025 року, і вже існують сумніви, що це вдасться організувати в умовах російської агресії та інших внутрішньополітичних питань.

В цілому, фіксування цих цілей і, певною мірою, зобов’язань щодо їх досягнення у Дорожній карті є позитивним кроком. Євроінтеграція України вже є стимулом для проведення реформ і прийняття рішень, які відкладалися протягом тривалого часу. А бенефіціарами реформи суддівського врядування і самоврядування стануть не просто судді чи європейські партнери, а й все українське суспільство.

Публікація підготовлена Центром Дністрянського у рамках проєкту “Оцінка функціональної ефективності органів суддівського врядування та самоврядування” у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Її зміст є виключною відповідальністю Центру Дністрянського  і не обовʼязково відображає позицію Європейського Союзу.