Авторка: Дарина Бойко 

Безпечне й відповідальне застосування ШІ повинне бути ключовим завданням для українських регуляторів при розробці подальших заходів щодо регулювання технологій штучного інтелекту (ШІ). Хоча український уряд вже розробив концептуальні документи щодо регулювання застосування технологій ШІ, на наступному етапі важливо запровадити якісні політики та встановити регуляторні рамки, які змогли б попередити, мінімізувати, а в подальшому й усунути ризики, з якими можуть зіткнутися галузі, в яких планують використовувати новітні технології. 

На цьому етапі для українського регулювання ШІ можливі три шляхи розвитку: “bottom-up”, “top-down” або “middle-out” підходи.

1. “Bottom-up” підхід

“Bottom-up” підхід – метод, на який зараз найбільше покладається український уряд щодо регулювання штучного інтелекту. Головним завданням цього підходу є надати інструменти для “саморегуляції” галузі ШІ. Це включаєвикористання механізмів участі: практики застосування ШІ в певній галузі, неформальні переговори між зацікавленими сторонами, тестування та розвиток нових технологій ШІ. Підхід також передбачає створення галузевих стандартів та рекомендацій, яких мають добровільно дотримуватися користувачі та розробники штучного інтелекту. До прикладу, в Україні такі галузеві рекомендації вже створені для галузі медіа. 

Головною перевагою “bottom-up” підходу є сприяння інноваціям у галузі штучного інтелекту і, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності ринку. Такий підхід є гнучким і дає можливість адаптуватись до впровадження нових технологій. Окрім цього, форми залучення, які пропонує підхід, швидше й простіше реалізувати, ніж введення “жорсткої” регуляції на національному рівні. Водночас при виборі “bottom-up” підходу виникає ключове питання того, чи такий підхід є достатнім для попередження шкоди, яка може бути завдана технологіями ШІ. “Bottom-up” підхід перекладає занадто велику відповідальність на самих розробників та користувачів ШІ, які без регуляторної бази не в змозі гарантувати повне дотримання прав людини та вирішення ризиків при застосуванні технологій. У контексті антикорупційної системи, в якій технології ШІ будуть наділені автономією та будуть здатні самонавчатись, відсутність чітких правил щодо використання таких систем ускладнюватиме дотримання етичних стандартів.

Окрім цього, “bottom-up” підхід не означає повну відсутність регуляції, адже для реалізації підходу потрібно покладатись на чіткі законодавчі рамки. Оскільки в Україні не існує уніфікованого закону, який би регулював розробку та використання ШІ, необхідно звертатись до законів, які регулюють повʼязані сфери. Проте українське законодавство недосконале в питаннях розробки ШІ. Експерти Лабораторії цифрової безпеки зазначають, що відсутність регуляторної бази для ШІ призводить до вимушеного порушення закону. До прикладу, Закон України “Про захист персональних даних” містить загальні положення для обробки даних, проте не фокусується на правилах автоматизованого збору даних для алгоритмів машинного навчання. Відсутність легітимних підстав для певних аспектів розробки та використання систем ШІ може стримати реалізацію “bottom-up” підходу.

2. “Top-down” підхід

“Top-down” підхід означає традиційне законодавче регулювання галузі ШІ. В ході євроінтеграції Україні доведеться імплементувати Закон ЄС про ШІ – першу ініціативу регуляції ШІ, що базується на “top-down” підході. Плани щодо імплементації Закону в Україні зокрема закріплені в Дорожній карті з регулювання штучного інтелекту. Закон передбачатиме обовʼязкові правила розробки та використання ШІ для всіх секторів і галузей. В основі європейського підходу покладена регуляція систем ШІ, що базується на оцінці ризику. Таким чином, системи з вищим рівнем ризику підлягатимуть значним обмеженням з боку законодавства. За порушення Закону передбачатиметься адміністративна відповідальність у вигляді штрафів. 

“Top-down” підхід дає можливість дотримуватись гарантій у питаннях захисту прав людини, адже містить чіткі й універсальні вказівки для користувачів, розробників та регуляторів ШІ. Проте імплементація такого підходу на теперішньому етапі розвитку ШІ в Україні може мати низку недоліків. По-перше, підхід передбачатиме “жорстке” регулювання усіх секторів та галузей, що може стримати розробку технологій у чутливих в умовах повномасштабної війни галузях – військовій промисловості та кібербезпеці. По-друге, “top-down” підходу бракує гнучкості, яка є важливою для такої швидкозмінної галузі, як штучний інтелект. Це може спричинити проблеми під час оцінки ризику нових, не передбачених законодавством технологій.

3. “Middle-out” підхід

“Middle-out” підхід поєднує в собі як елементи законодавчої структури “top-down”, так і інструменти заохочення “bottom-up”. Такий підхід функціонуватиме на засадах співрегулювання. На відміну від “саморегулювання” ШІ, співрегулювання включає державних акторів, які зберігають свою роль під час процесу нормотворчості. Водночас контроль відбувається не лише з боку органів державної влади, але й серед головних стейкхолдерів галузі, в якій впроваджується ШІ. Таким чином, співрегулювання спрямоване на зниження витрат на державний нагляд, а також стимулювання інновацій і впровадження обізнаності серед усіх зацікавлених сторін. 

Експерти Інституту AI4People визначають такі головні механізми та інструменти регулювання за допомогою “middle-out” підходу:

1. Сприяння участі для узгодження суспільних цінностей і розуміння громадської думки.
2. Багатосторонні механізми для зменшення ризиків, які може спричинити використання ШІ.
3. Системи орієнтованого на користувачів аналізу пропозицій штучного інтелекту, які дозволять вимірювати довіру до систем ШІ.
4. Міждисциплінарне та міжсекторальне співробітництво та стимулювання дебатів.

Механізми цього підходу матимуть вирішальне значення, адже вони можуть допомогти подолати теперішні обмеження у розумінні штучного інтелекту. Співпраця між державними регуляторами та зацікавленими сторонами з різних галузей сприятиме розробці кращих стандартів та механізмів для ефективного регулювання штучного інтелекту. Таким чином, регуляція буде достатньо адаптивною для того, щоб враховувати невизначеність інновацій, і водночас включатиме механізми державного нагляду за впровадженням технологій. 

Що варто врахувати Україні

За будь-яких обставин майбутнє регулювання ШІ має відповідати принаймні чотирьом основним критеріям. 

По перше, вона має створювати максимально сприятливе середовище для розвитку інновацій, що даватиме можливість отримання максимального соціально-економічного ефекту від розвитку технологій ШІ. По друге, регулювання має виходити з того, що ШІ не є панацеєю та «швидким і простим» рішенням для суспільних проблем. Третім критерієм має бути людиноцентричність та повага до прав і свобод людини, «доповнюючи, а не замінюючи людські здібності», як йдеться у документах ЄС щодо регулювання ШІ.

У подальшому Україна матиме можливість змінити регулювання ШІ, але отримати максимально позитивний і далекосяжний ефект від розвитку цих технологій можна буде лише один раз, на початку. І від збалансованого і послідовного регулювання залежатиме та цінність, яку здобуде суспільство від впровадження технологій ШІ.