«Ніхто добровільно Версальських договорів історія не підписував», - саме так закінчується твіт російської медіаперсони Юлії Латиніної, в якому вона пояснює неприпустимість виплати Україні репарацій за агресію Росії.

Латиніна - популярний коментатор в YouTube, яка позиціонує себе як критик Путіна. Хоча вона і не позиціонує себе як частина російської політичної опозиції, але цей твіт є яскравим коментарем теми, яку російські “ліберальні” чи “опозиційні” кола зазвичай намагаються зайвий раз не обговорювати.

Очевидно, що вплив російських опозиціонерів на прийняття рішень щодо конфіскації російських активів чи виплати репарацій Україні буде мінімальним. Проте їхні позиції є цікавим зрізом ходу думок, під час якого вони намагаються знайти ті чи інші компроміси або ж обійти цю тему. І важливим для розуміння українським суспільством, оскільки міжнародні союзники так чи інакше апелюватимуть до них під час обговорення цього питання.

Ті, хто за

Серед найбільш яскравих постатей “російської опозиції” є кілька людей, які переконано виступають ЗА виплату репарацій Україні, хоча при цьому чи то уникають, чи то не піднімають тему конфіскації російських активів, зокрема – Гаррі Каспаров, Володимир Кара-Мурза та Ілля Яшин.

Гаррі Каспаров 

Каспаров, ексчемпіон світу з шахів, очільник і засновник «Форума свободной России» є одним із небагатьох російських опонентів Путіна, які чітко висловлюється за відшкодування Україні. Про репарації як неодмінну умову завершення війни він послідовно пише на своєму акаунті в соцмережі «Х» із березня 2022 року.

В інтерв'ю РБК-Україна в серпні 2023 року «крах путінського режиму» він описав як: 

«звільнення всієї української території, відмову від усіх територій, які Росія або окупує, або впливає на незаконну владу там, включаючи Абхазію, Південну Осетію, Придністров'я і далі за списком. Плюс, це репарації та видача воєнних злочинців».

Він послідовно займає цю позицію, і ще у березні 2023 року в інтерв'ю «Радіо Свобода» говорячи про перемогу України, говорив про три головні елементи:

«звільнення всіх територій українців, аж до Севастополя, виплату репарацій та залучення до суду військових злочинців, Міжнародного трибуналу».

І цю ж ідею він декларує як ключову візію очолюваного ним «Форуму», зокрема в інтерв'ю російському проєкту «Настоящее время» в жовтні 2024 року.

Володимир Кара-Мурза

Російський журналіст, опозиціонер, який в 2022-2024 роках перебував в ув’язненні за антивоєнні заяви, у серпні 2024 року він був звільнений в рамках обміну між Росією та США. Кара-Мурза цілком однозначно висловлюється за репарації Україні, зокрема у нещодавньому інтерв’ю українському “Голосу Америки”:

"Звичайно, вони мають виплатити репарації. Звичайно, потрібно буде повністю повернути окуповані території до кордонів 1991 року. Це очевидні речі”.

Ще більш чіткіше він висловився на цю тему в інтерв’ю німецькому виданню “Zeit Online” одразу ж після звільнення в серпні:

“Не нам, російським політикам, і навіть не нам, російським опозиційним політикам, яких посадили у в'язницю через нашу позицію щодо України, вказувати українцям, що їм робити. Це їхня країна зазнала нападу. Путін – агресор. Він розшукуваний військовий злочинець. Він має понести за це відповідальність. Має бути суд для військових злочинців. Репарації мають бути виплачені Україні. Російська держава має бути переосмислена та оновлена ​​з нуля”.

Ілья Яшин

Російський опозиційний політик, який теж був звільнений у рамках серпневого обміну, одразу ж оскандалився заявою про необхідність переговорів між РФ та Україною, від чого в подальшому відмовлявся. Щодо відшкодування Україні, в своєму нещодавньому інтерв’ю “Эхо Москвы”, він висловився достатньо чітко:

“Очевидно, що компенсації мають бути виплачені, адже, на жаль, від імені нашої країни Україні завдано величезної гуманітарної та економічної шкоди. Путін щодня бомбардує українські міста. Деякі міста й населені пункти просто стерті з лиця землі. І робиться це, на жаль, від імені нашої країни, російською зброєю та російськими снарядами”.

На відміну від Каспарова і Кара-Мурзи він прямо висловився і щодо конфіскації резервів Центробанку РФ:

“Наскільки я розумію, більш-менш компромісною позицією є те, що основою цих компенсацій мають стати заморожені активи, які сьогодні путінський уряд не може повернути. Відсотки з цих активів уже вирішено перераховувати до бюджету України. Йдеться приблизно про 300 мільярдів доларів”.

Ті, хто уникає

Як ми вже писали на початку, уникнення питання репарацій є чи не магістральною стратегією російських опозиціонерів. Зокрема, вона притаманна вихідцями із середовища “Фонду боротьби з корупцією” Олексія Навального та Михайлу Ходорковському.

Юлія Навальна

Дружина покійного Олексія Навального, яка розглядається як його політична спадкоємиця і лідерка російської опозиції, наразі уникає публічних заяв щодо репарацій. Немає жодного інтерв’ю, в якому б вона торкалася цієї теми, вона не коментує це ні в публікаціях у соціальній мережі «Х», ні у власному каналі в «Телеграмі».

Водночас медіа, здебільшого міжнародні, намагаються прив’язати її позицію до начебто позиції Навального. Уже після його смерті, 20 лютого 2024 року на його вебсайті було опубліковано «15 пунктів громадянина Росії, який бажає блага своїй країні», серед яких був пункт 12: «після війни нам належить компенсувати Україні збитки, завдані путінською агресією».

Проте немає жодних свідчень, що Навальний, який попередні три роки перебував в ув’язненні, дійсно був автором цих пунктів або ж погоджувався із ними повністю, як і того, що Юлія Навальна підтримує їх.

Михайло Ходорковський

Колись найбагатша людина Росії і ексвласник енергетичної компанії ЮКОС, після свого звільнення у 2014 році веде опозиційну діяльність за кордоном. У своїх інтерв’ю, публічних заявах та соціальній мережі «Х» він не робив коментарів щодо відшкодування Україні за російську агресію.

Тема репарацій Україні кілька разів згадується в його постах в каналі в «Телеграмі», однак вивести його позицію складно. Так, він розкритикував ідею пропагандистки Маргарити Сімоньян, щоб віддати Україні заморожені $300  млрд резервів Центробанку РФ в обмін на визнання влади Кремля над тимчасово окупованими територіями.

В іншому пості він допускав, що «гроші путінського оточення підуть на репарації, але воно варте відновлення відносин з рештою світу», фактично ведучи мову не про репарації за рахунок суверенних активів Росії, а приватні кошти путінського оточення.

І хоча він зробив репост в каналі анонсу мітингу «Форума свободной России» в Лондоні 17 листопада 2024 року, де йшла пряма мова про «репарації», можна зробити висновок, що він, як і  Навальна, свідомо уникає обговорення цього питання і озвучення власної артикульованої позиції.

Леонід Волков

Волков був соратником Навального та очолював “Фонд боротьби з корупцією” після його арешту. Він відомий своїми достатньо одіозними заявами щодо агресії РФ проти України, а також був одним із підписантів звернення до Європейської комісії щодо зняття санкцій із бенефіціарів “Альфа Груп” у 2023 році, після чого призупинив публічну діяльність. Тим не менше, він один із найбільш відомих представників російської опозиції.

Він фактично вважає, що виплата репарацій буде необхідна як Україні, так і Росії, начебто для “запобігання реваншистським настроям”, проводячи паралелі з “Планом Маршалла “:

“План Маршалла свого часу допомагав відновлювати зруйновані війною території, включно з громадянськими та демократичними інститутами. Допомога надавалася не лише країнам, що постраждали від гітлерівської агресії, але й самій Німеччині. Це робилося для того, щоб уникнути повторення відчуття несправедливості, начебто переможці обійшлися з переможеними нечесно. Важливо було не мстити, а створити умови для вдячності та прагнення до нормальних, стабільних відносин. План Маршалла знадобиться й Україні, але, безумовно, подібний план буде потрібен і для Росії”.

Визначення джерела репарацій у випадку Волкова теж є неочевидним: він уникає обговорення можливості конфіскації резервів російського Центробанку і ще у березні 2022 року говорив про репарації за рахунок приватних активів путінського оточення:

У цьому сенсі його позиція співпадає із позицією Ходорковського.

Ті, хто проти

Як не парадоксально, але найяскравішими противниками ідеї репарацій є представники “ліберальної” журналістики РФ. Серед них популярна коментаторка усього і журналістка Юлія Латиніна та молодий блогер на історичні теми Анатолій Штефанов. 

Юлія Латиніна

Російська журналістка, яка є частою гостею ефірів українських медіа і блогерів, змінила своє ставлення до ідеї репарації Україні. У 2022 році, вона висловлювалася на їх підтримку, при цьому маніпулятивно протиставляючи їх компенсаціям за зміну клімату:

1 березня 2023 року вона висловилася в підтримку цієї ідеї в своєму каналі в “Телеграмі”: 

“Доки Росія не стане демократією, не повернеться до кордонів 1991 року, не виплатить репарації та не видасть своїх військових злочинців, вона залишатиметься загрозою для всього світу”.

Проте останнім часом її риторика змінилася. Коментуючи мітинг російської опозиції в Берліні 17 листопада 2024 року, вона засудила його гасла, зокрема репарації, зазначивши, що: 

“Організатори маршу озвучують усі “хотелки” телемарафону. Кордони 1991 року. Суд над військовими злочинцями, репарації тощо.

У серйозних переговорах цих вимог давно не звучать. Вони звучать у виступах Зеленського та у телемарафоні. Вони не мають жодного стосунку до ситуації на полі бою”.

А в пості в соціальній мережі “Х” 3 грудня 2024 року вона засудила ідею репарацій, сказала про її нереальність у поточних умовах, і що “мирний план” Дональда Трампа начебто передбачає відмову України від вимог про відшкодування: 

"У ситуації, коли мирний план Трампа, зокрема, передбачає відмову України від репарацій, це виглядає як адвокат, який після відмови судді у репараціях кричить: «Ні-ні, ми заплатимо! Я змушу свого клієнта!». Нікому такий адвокат не потрібен”.

При цьому вона порівняла ситуацію з російською агресією проти України із ДТП, що викликало хвилю обурення у соціальних мережах.

Анатолій Штефанов

Штефанов - популярний російський ЮТуб і ТікТок блогер, який знімає контент на історичні теми. Його найбільш повний коментар щодо репарацій Україні за російську агресію був зроблений в інтерв’ю російському журналісту і блогеру Юрію Дудю, де він заперечує доцільність репарацій Україні, натомість пропонуючи химерні гібридні моделі. Його аргументація демонструє цілком проросійську позицію, яка ґрунтується на дуже умовно обґрунтованих історичних і не до кінця осмислених юридичних аргументах.

Зокрема, він вважає, що репарації є абсолютно неможливими у випадку заморозки конфлікту, оскільки вони можуть бути використані, "щоб вбивати росіян":

"І якщо ми говоримо про замороження конфлікту, то це взагалі виглядає як перерахування грошей, за які вас потім можуть почати вбивати. Це, на мою думку, деструктивно."

Штефанов наголошує, що репарації, якщо вони й будуть, то їх не повинна отримувати напряму Україна, а саме потерпілі українці:

"Відповідальний російський уряд, відповідальні російські політики можуть це зробити. Вони можуть у приватному порядку виплачувати компенсації людям, які постраждали від бойових дій та від збитків, завданих Російською Федерацією. Перерахування грошей безпосередньо до українського бюджету, швидше за все, не призведе до нічого хорошого для російської держави й не буде сприйняте суспільством. Це може стати підґрунтям для реваншизму."

Визначати, хто має отримати репарації, на його думку, має… “сама Росія” або міжнародний суд, якому Росія буде довіряти, наприклад ЄСПЛ, якщо Росія відновить членство там.

Головним контраргументом до ідеї репарацій Україні, на його думку, є досвід Німеччини після Першої світової війни, коли репарації призвели до реваншизму і ресентименту.

Замість висновків

Слід визнати – малоймовірно, що російська “опозиція” зможе прийти до влади в Росії у найближчі роки чи її голос матиме хоч якесь значення при вирішенні питання відшкодування Україні чи конфіскації суверенних російських активів. Проте розуміння її позиції є важливим, зокрема задля того, щоб мати можливість протидіяти її негативній комунікації з цього приводу (яка може наростати) та пояснювати хибність їхніх суджень заходу.

Якщо на основі цих позицій спробувати спрогнозувати будь-які майбутні узгоджені “репараційні концепції” російської опозиції, то, найімовірніше, це буде щось з цих варіантів:

• жодних репарацій Україні, задля неповторення негативного досвіду Німеччини після Версальського миру, який привів до влади нацистів;
• репарації мають отримувати як українці, так і росіяни, які постраждали від війни (напр., жителі Курської і Бєлгородської областей та ін.);
• репарації має платити не Російська Федерація як держава, а саме Путін і його оточення.

Усі ці підходи, навіть при поверхневому аналізі, не витримують критики. Очевидно, у віддаленій перспективі можна намагатися нав’язати діалог з цього питання із тими, хто підтримує повну відповідальність Росії за агресію (Каспаров, Кара-Мурза, Яшин). Проте навіть у такому разі, в силу роз’єднаності цих сил, навряд чи вдасться заручитися консолідованою підтримкою і в оптимальному сценарії просто нейтралізувати зусилля противників із цього середовища вплинути на ті чи інші рішення наших союзників.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза IV: пошук рішень окремих питань щодо забезпечення відшкодування".