14 листопада Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України» (Furtherance of remedy and reparation for aggression against Ukraine).

У політичному значенні ухвалення цієї Резолюції для процесу відшкодування збитків Україні важко переоцінити.

З точки зору міжнародного права це рішення носить декларативний характер і не є юридично обов’язковим. Тому воно не потягне за собою обов’язкових кроків щодо здійснення відшкодування чи автоматичного створення тих чи інших інституційних механізмів. Однак ця резолюція Генасамблеї від 14 листопада є дуже важливою, зокрема у контексті окремих ключових моментів, які розглянемо нижче.

Визнання відповідальності РФ за агресію проти України та зобов’язання відшкодувати збитки

Однак, прийняття цієї резолюції створює правові передумови для створення механізмів притягнення РФ до відповідальності та відшкодування Україні завданих збитків.

У цьому зв’язку важливим є положення преамбули Резолюції, де Генеральна Асамблея висловила глибоке занепокоєння «з приводу втрат життя, переміщення цивільних осіб, знищення інфраструктури і природніх ресурсів, втрат державної та приватної власності, та у зв'язку із економічним лихом, спричиненими агресією Російської Федерації проти України».

Далі, у пункті 1 Резолюції, Генеральна Асамблея прямо «визнає, що Російська Федерація повинна понести відповідальність за порушення міжнародного права в чи проти України, зокрема за вчинення нею агресії всупереч статуту Організації Об’єднаних Націй».

У вказаних положеннях фактично:

-   визнається, що мала місце агресія РФ проти України;

-  констатується факт завдання збитків особам та майну внаслідок цієї агресії.

Важливим є посилання у преамбулі на ст. 2 Статуту ООН, зокрема на принцип відмови від застосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Встановлення факту порушення цього принципу саме в контексті відшкодування збитків Україні є важливим, оскільки формує додаткову юридичну підставу для вжиття державами-розпорядниками заморожених російських активів подальших дій із їх конфіскації та передачі Україні.

Наприклад зміни до канадського закону "Про спеціальні економічні заходи" передбачають, що фактичними підставами для конфіскації активів, на які Канадою накладено санкції (в тому числі російських), можуть бути серйозні порушення міжнародного миру і безпеки. Визнання факту порушень положень Статуту ООН щодо миру і безпеки на рівні Резолюції ГА ООН може стати додатковим підтвердженням легітимності рішень, які можуть бути прийняті на цій підставі в Канаді, а також стимулювати включення аналогічних положень в законодавство інших держав-розпорядників заморожених активів РФ.

Підтримка створення міжнародного механізму для відшкодування Україні

Ключовими для забезпечення відшкодування збитків Україні є пункти 3-4 Резолюції. Так, у п. 3  Генеральна Асамблея визнала "потребу у створенні в співпраці з Україною міжнародного механізму для відшкодування збитків, втрат і ушкоджень (damage, loss and injury), які є наслідком міжнародних протиправних діянь Російської Федерації в Україні та проти України».

Це положення не створює механізм відшкодування per se, не обумовлює його формат (комісія як у випадку Іраку і Кувейту, трибунал чи ін.), і не означає автоматичної передачі російських активів Україні. Однак воно відкриває дорогу для наступних кроків у цьому напрямку, формуючи їх легітимність, якими можуть стати:

• прийняття подальших рішень ГА ООН про уповноваження Генерального секретаря ООН на підписання міжнародних договорів щодо створення такого механізму під егідою Організації;
• укладення багатостороннього міжнародного договору за участі України, держав, які контролюють активи РФ за кордоном та інших зацікавлених держав і міжнародних організацій, щодо створення такого механізму із посиланням на цю резолюцію ООН;
• посилання на це положення в рамках двосторонніх договорів України із державами, які контролюють заморожені російські активи, при передачі їх після конфіскації для відшкодування воєнних збитків.

Імовірно, в ході переговорного процесу, будуть обговорюватися й інші формати реалізації цього положення та конкретні інституційні форми створення міжнародного механізму відшкодування для України.

Рекомендація щодо створення Реєстру збитків, заподіяних російською агресією

Важливою також є і рекомендація Генеральної Асамблеї ООН щодо створення «міжнародного реєстру збитків», який містив би повну інформацію про «вимоги» щодо відшкодування збитків, завданих Україні, юридичним та фізичним особам внаслідок міжнародно-протиправних діянь Російської Федерації та докази, якими ці вимоги підтверджуються.

В одній із попередніх публікацій Центру Дністрянського на цю тему, ми наголошували на необхідності створення такого реєстру. Рекомендація щодо створення такого реєстру на рівні ООН є з одного боку великим кроком на допомогу Україні, а з іншого – значною відповідальністю для держави.

Створення такого реєстру надасть можливість національним та потенційно міжнародним судовим інституціям використовувати наявну в ньому доказову базу при розгляді питань щодо відповідальності Російської Федерації (а можливо і конкретних осіб) за порушення міжнародного права, встановленні факту завдання збитків та визначення їх розміру. Це без сумніву прискорить та спростить процес відшкодування збитків.

Разом з тим, попри формулювання у Резолюції про те, що такий реєстр може бути створено «державами-членами у співпраці з Україною», немає жодних сумнівів, що основна відповідальність лежатиме на Україні. Саме Україні слід організувати роботу як по створенню та наповненню реєстру, так і «польову роботу» по збору інформації щодо потерпілих та доказів завданих їм збитків.

Створення такого реєстру потребує якомога скоріших та скоординованих дій. Як і у вказаній попередній публікації, ми продовжуємо дотримуватися думки, що одним з ключових способів фіксації та документуванню збитків, завданих російською агресією, повинне бути кримінальне провадження. Саме воно дає можливості щодо генерування достовірних доказів, які в подальшому можна буде перевірити в будь-якому процесі.

Що далі?

Ця Резолюція Генасамблеї ООН є важливим кроком у напрямку гарантування отримання відшкодування збитків Україною та українцями й іноземцями, які їх зазнали в ході російської агресії в Україні,. Це визнання права України на отримання відшкодування та зобов’язання Росії його здійснити.

Безумовно, що усі подальші рішення на міжнародному і національному рівні щодо створення міжнародного механізму відшкодування Україні будуть прийматися із врахуванням та посиланням на цю Резолюцію. Однак за своїм характером цей документ не містить і не може містити юридично обов’язкових норм щодо його розробки та впровадження.

Особливу увагу слід приділити створенню Реєстру. Для реалізації такого проєкту слід розробити відповідну нормативну базу, яка створить можливості для централізованого створення та наповнення національними органами влади такого реєстру.

Вказаний реєстр повинен містити відомості щодо 1) суб’єктів (державні органи, юридичні та фізичні особи), які зазнали збитків внаслідок порушень, спричинених вторгненням Російської Федерації, 2) характеру завданих збитків та 3) відповідні докази. 

Без всякого сумніву, що ведення вказаного реєстру повинно здійснюватися з дотриманням стандартів захисту персональних даних та захисту інформації.

Також слід мати на увазі, що ще на цілу низку питань ця Резолюція не дає відповіді, зокрема:

• період агресії, за який РФ несе відповідальність із відшкодування збитків: після 24 лютого 2022 року чи з 2014 року;
• проблема юрисдикційних імунітетів та можливість відступу від неї;
• конкретні параметри механізму відшкодування Україні та ін.

Однак із прийняттям Резолюції Україна отримала важливий важіль у дипломатичних переговорах щодо створення такого механізму і конфіскації російських активів, і може максимально ефективно скористатися ним.

Автори: Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського; Маркіян Бем, адвокат, партнер АО «Назар Кульчицький і партнери», експерт Центру Дністрянського

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Розробка моделей юридичного та інституційного механізму відшкодування".