Авторка: Софія Косаревич

Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила безпрецедентні за масштабами руйнування житлової, промислової та критичної інфраструктури, знищення і пошкодження майна громадян та бізнесу, земель, природних ресурсів. За останніми оцінками у звіті Світового Банку, Єврокомісії ООН та України пряма шкода на п’ятий рік війни становить майже $200 млрд, а для відновлення усього, що було знищено за час повномасштабного вторгнення, необхідно близько $588 мільярдів. У таких умовах питання про те, як визначати, доводити та відшкодовувати шкоду, набуло не лише теоретичного, а й практичного значення. 

За таких обставин правова система, а найперше судова гілка влади, стикнулася з трьома взаємопов'язаними проблемами: кого притягати до відповідальності, як доводити факт і розмір шкоди та за якою методикою її обчислювати? Українські суди поступово виробили підходи щодо можливості пред’явлення позовів безпосередньо до Російської Федерації, визначення належного відповідача, встановлення факту заподіяння шкоди та обґрунтування її розміру. Водночас практика показала, що навіть за очевидного зв’язку руйнувань із воєнними діями позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити факт втрати або пошкодження конкретного майна та визначити розмір завданих збитків.

Судова практика з 2022 року має принципове значення для формування національного механізму відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ. Її аналіз дозволяє визначити основні підходи судів до відповідальності держави-агресора, способів доказування завданої шкоди та методів встановлення її розміру.

Основна частина

Оцінка та відшкодування шкоди, завданої майну та довкіллю, базується на загальних нормах деліктної відповідальності. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для притягнення до відповідальності суди безальтернативно вимагають доведення повного складу правопорушення: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинно-наслідкового зв'язку та вини, при цьому у таких спорах діє презумпція вини відповідача, що послідовно підтверджується постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 912/823/18, № 922/1705/20 та № 920/821/18. 

У судовій практиці України у справах про знищення чи пошкодження земельних ділянок, будівель та природних об’єктів застосовують різноманітні методи оцінки шкоди: нормативну грошову оцінку, ринкову вартість, відновну (відновлювальну) вартість, а також розрахунки упущеної вигоди. Найчастіше шкоду визначають на основі нормативної оцінки земель та спеціальних методик Мінекономіки і Міндовкілля. При цьому важливими є експертні висновки (будівельно-технічні, земле-технічні, екологічні), яким надають вагу суди.

Практика демонструє типовий алгоритм: 

1. фіксація факту шкоди, залучення експертів, 
2. вибір методики оцінки, 
3. розрахунок за формулами та стягнення суми. 

Проблемними залишаються питання оцінки немайнової (моральної) шкоди довкіллю, доведення упущеної вигоди, знецінення нерухомості, правильності нормативних розрахунків та ролі експертиз.

При оцінці пошкодженої нерухомості та будівель судова практика переважно послуговується витратним підходом, оскільки в умовах воєнних руйнувань чи масштабних пожеж порівняльний (ринковий) підхід часто є неможливим через відсутність активного ринку. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається за реальною вартістю майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з висновками Верховного Суду (наприклад, у справі № 751/11479/16-ц та постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20), реальною майновою шкодою є вартість відновлювального ремонту, визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи. Проте суди можуть вимагати враховувати коефіцієнт фізичного зносу будівельних матеріалів, щоб уникнути безпідставного збагачення потерпілого, адже сума відшкодування має повернути майно до стану, який існував до правопорушення, а не покращити його за рахунок абсолютно нових деталей. Якщо ж вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість об'єкта до його пошкодження, ремонт визнається економічно недоцільним, і відшкодовується лише ринкова вартість майна. 

Методи оцінки екологічної шкоди, завданої земельним ділянкам, суттєво відрізняються залежно від періоду та характеру правопорушення. Для спорів, що виникають із звичайних деліктів (мирного часу), базовим документом залишається Методика № 171, затверджена наказом Мінприроди від 27.10.1997. У постанові від 14 жовтня 2024 року у справі № 912/4/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на критичне розмежування понять засмічення та забруднення земель: засмічення означає наявність відходів на поверхні і розраховується математично за об'ємом (площа помножена на товщину шару відходів), тоді як забруднення передбачає проникнення небезпечних хімічних речовин безпосередньо у ґрунт і вимагає обов'язкових інструментально-лабораторних вимірювань. Натомість для оцінки багатомільярдних збитків, завданих збройною агресією та бойовими діями, застосовується нова спеціалізована Методика № 167, затверджена наказом Міндовкілля від 04.04.2022. Вона кардинально змінює базис оцінки, дозволяючи розраховувати збитки на основі нормативної грошової оцінки землі з додаванням розрахункової вартості її рекультивації. Крім того, ця методика легалізує використання даних дистанційного зондування Землі, аерофотозйомки та актів розмінування без обов'язкового відбору проб безпосередньо на замінованих чи окупованих територіях. 

Повномасштабна збройна агресія РФ трансформувала систему оцінки шкоди майну та довкіллю в Україні - не лише кількісно (мільйони пошкоджених об'єктів), а й якісно, адже змінилися відповідач, юрисдикційні правила, доказова база та сама методологічна основа розрахунку.

Загальні засади 

Постанова Великої Палати ВС від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20) є важливою у двох аспектах:

Перша частина - щодо позову до держави Україна: ВП ВС скасувала рішення попередніх інстанцій і відмовила в позові, оскільки не доведено порушення Україною своїх обов'язків і Україна не здійснювала ефективний контроль на відповідній території.

Друга частина (яка набула найбільшого практичного значення) – теза п.102 про те, що Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача. Фактично, ця позиція стала фундаментом для тисяч подальших позовів до РФ про відшкодування майнової шкоди.

Подальша лінія практики (постанова ВС від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19) уточнила хронологічні межі: суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни щодо подій, пов'язаних зі збройною агресією з 2014 року.

Судова економічна та будівельно-технічна експертиза як основний метод визначення розміру

Для визначення розміру шкоди центральним методом стала судова експертиза:

• Будівельно-технічна експертиза - встановлює технічний стан будівлі після пошкодження, обсяг руйнувань, необхідний обсяг відновлювальних робіт.
• Оціночно-будівельна експертиза - визначає вартість будинковолодіння, житлового будинку, споруд (до пошкодження, після пошкодження, вартість відновлення).
• Судова економічна експертиза - застосовується для розрахунку збитків підприємств, включно з упущеною вигодою, на основі фінансової звітності.

Мін'юст офіційно сформував перелік науково-дослідних установ судових експертиз (НДІСЕ), які надають послуги саме з визначення розмірів воєнних збитків, включно з оцінкою земельних ділянок (оцінкою збитків від пошкоджень ґрунтового покриву, рекультивацією), визначенням вартості машин, обладнання, сировини, споживчих товарів і колісних транспортних засобів.

Звернення до НДІСЕ розглядається в судовій практиці як проактивна стратегія. Наявність експертного висновку дозволяє не втрачаючи час розпочати відновлення пошкодженого майна та водночас є підставою для отримання компенсацій у майбутньому - тобто експертний висновок одночасно слугує і доказовою базою для судового позову, і документом для державних компенсаційних програм.

Присудження відшкодування у великому розмірі: справа про знищений врожай (Запоріжжя)

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2023 у справі № 908/1100/22 (908/2455/22) - один з найкращих прикладів задоволення майнового позову проти РФ: позов про викрадення військовими держави-агресора зерна зі складських приміщень і зернотоків та знищення врожаю, загальний розмір шкоди — 3 812 140 896,11 грн, розмір визначено на підставі висновку експерта.

Методологічно ця справа демонструє, що при значних обсягах сільськогосподарської продукції розрахунок шкоди базується на ринковій вартості втраченої продукції (зерна) на момент події, помноженій на документально підтверджений обсяг (за даними складського обліку, актів інвентаризації), з прив'язкою висновку до експертного підтвердження.

Вимоги щодо доказової бази: справа про знищення майна внаслідок удару БПЛА (Львів)

Рішення Господарського суду Львівської області (листопад 2025 р.) - стягнення з РФ понад 48 млн грн на користь ТОВ «Родина» за майно, повністю знищене 19 вересня 2023 року внаслідок удару дрона-камікадзе Shahed-136 та подальшої пожежі - офісне і складське майно, обладнання, продукти харчування, документація, печатки. 

Ця справа ілюструє застосування методики Мінекономіки № 3904/1223 до конкретного інциденту: оскільки майно повністю знищене, застосовується підхід "залишкова вартість відтворення/заміщення" (для спеціалізованого обладнання) та "ринкова вартість на момент знищення" (для товарних запасів — продуктів харчування).

Аналіз практики виявляє усталений доказовий пакет, що формується позивачами у справах проти РФ:

1. Витяг з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження за фактом події (обстріл, викрадення, знищення).
2. Матеріали з медіа - структурований перелік посилань на новинні матеріали, що висвітлювали конкретну подію. Цей доказ не є самодостатнім, але формує у суду комплексне уявлення про інцидент.
3. Документи, акти, фото - первинна фіксація на момент події.
4. Експертизи - оціночно-будівельна, будівельно-технічна або економічна — для визначення розміру.

Методи оцінки

1. Витратний підхід при частковому пошкодженні нерухомості. Суди визначають шкоду через вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу пошкоджених елементів, а не вартості об'єкта в цілому.
2. Розрізнення ринкової та залишкової вартості відтворення при знищенні. Для неспеціалізованого майна суди застосовують ринкову вартість (порівняльний/дохідний підхід); для спеціалізованого, унікального майна без ринку аналогів - залишкову вартість відтворення станом до знищення.
3. Принцип пропорційності трудовитрат складності об'єкта. У постанові від 16.02.2023 (справа № 911/1850/18) ВС відхилив звіт, складений за один день для об'єкта з 36 будівель, без фотографічних та аналітичних матеріалів, кваліфікувавши визначену вартість як недостовірну й занижену.
4. Звіт оцінювача не має презумпції обов'язковості. ВС (постанова від 09.11.2023, № 917/154/15) зазначив, що звіт є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу, тому завжди може бути спростований через рецензію або судову експертизу.

Таблиця методик і логік оцінки шкоди в умовах воєнного стану

Ключові висновки 

Трагічні події п ісля 24 лютого 2022 року істотно вплинули не лише на масштаби завданої шкоди, а й на національні правові та методологічні підходи до її визначення.

Прийняття постанов Кабінету Міністрів та розроблення спеціальних галузевих методик створили окрему нормативну основу для обчислення збитків, завданих бойовими діями. Водночас практика Верховного Суду щодо незастосування судового імунітету РФ створила можливість пред’явлення вимог про відшкодування відповідної шкоди безпосередньо до держави-агресора.

Аналіз судової практики дає підстави стверджувати, що станом на 2026 рік в Україні сформований відносно цілісний механізм оцінки шкоди. Його основу становить поєднання загальних правил цивільно-правової відповідальності, спеціальних методик оцінки воєнних збитків, належної фіксації факту пошкодження або знищення майна та експертного визначення його вартості. Практика присудження судами значних сум відшкодування підтверджує можливість застосування такого механізму на практиці. Саме судова експертиза посідає центральне місце у визначенні розміру збитків. Залежно від об’єкта та характеру пошкоджень застосовуються будівельно-технічні, оціночно-будівельні, економічні, земельно-технічні та інші експертизи. При цьому експертний висновок оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, а його переконливість безпосередньо залежить від повноти вихідних даних, обґрунтованості застосованої методики та достовірності проведених розрахунків.

Оцінка шкоди, завданої земельним ділянкам, нерухомості та довкіллю, не ґрунтується на єдиному універсальному способі розрахунку. Вибір конкретного методу залежить від виду пошкодженого або знищеного об’єкта, характеру та обсягу заподіяної шкоди, можливості фактичного доступу до нього, а також наявності документів та інших доказів, необхідних для визначення розміру збитків.

Водночас одним із головних подальших завдань залишається вдосконалення способів доказування та оцінки шкоди у випадках, коли безпосередній доступ до об’єкта відсутній, а також забезпечення реального виконання судових рішень про стягнення збитків із держави-агресора.

У перспективі сформована національна практика має стати складовою ширшого механізму відповідальності держави-агресора, у межах якого належно зафіксована, доведена та оцінена шкода повинна трансформуватися у реальну компенсацію.

Проте важливо пам’ятати те, що наразі перспектив виконання рішень українських судів про стягнення компенсації збитків завданих російською агресією немає. Росія їх не визнає, а в Україні стягнення обмежене недостатнім обсягом російських суверенних активів і тим, що уряд досі не визначив долю активів, вилучених у межах національного механізму конфіскації. За кордоном перспективи ще вужчі: іноземні суди, як правило, відмовляють у визнанні та виконанні таких рішень з посиланням на імунітет держави. Без вирішення питання виконання ця судова практика може так і залишитися формальним, а не практичним досягненням.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "Compensation4UA / Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза VI: Міжнародний компенсаційний механізм для України – виклики, ефективність та перспективи міжнародної підтримки".