21 та 22 листопада 2024 року Програма USAID «Справедливість для всіх» у партнерстві з Радою Європи, Реєстром збитків для України та Міжнародною Організацією з Міграції провела міжнародну конференцію «Компенсація та відшкодування шкоди, завданої агресією Російської Федерації проти України: розвиток міжнародних і національних механізмів».

Захід став платформою для понад 190 представників Уряду України, установ сектору юстиції, громад, бізнесу, громадянського суспільства та донорської спільноти для обговорення поточного стану компенсаційних та інших зусиль міжнародних і національних стейкхолдерів з відшкодування шкоди й визначення шляхів посилення координації та узгодженості між ними.

Одним зі спікерів заходу став Іван Городиський, директор Центру Дністрянського. Нижче публікуємо нотатки з його виступу. 

Створення Компенсаційної комісії як невід'ємного елемента компенсаційного механізму для України стане одним із ключових чинників забезпечення справедливого миру для України. Цей висновок підтверджується досвідом попередніх компенсаційних механізмів. Як зазначав у своєму листі до ООН в лютому 2022 року останній Голова Компенсаційної комісії ООН Майкл Ґеффі, результати роботи цієї комісії «сприяли постконфліктному врегулюванню, підкреслюючи важливість і цінність міжнародного права».

Подібні інституції не є унікальними – історія знає чимало прецедентів, більш чи менш успішних, таких як Еритрейсько-Ефіопська претензійна комісія або Компенсаційна комісія ООН. На жаль, потреба у створенні таких механізмів зазвичай виникає через порушення міжнародного правопорядку та відсутність послідовних зусиль із попередження таких порушень.

Проте контекст створення Компенсаційної комісії для України є унікальним.

Наприклад, створення та діяльність Компенсаційної комісії ООН на початку 1990-х років можна розглядати як доказ тези Френсіса Фукуями про «кінець історії». Ця комісія, заснована в ідеалістичний період завершення «холодної війни», стала одним із небагатьох свідчень короткочасної глобальної одностайності, зокрема серед членів Ради Безпеки ООН.

Натомість створення Компенсаційної комісії для України є відповіддю на найбільшу глобальну безпекову кризу після Світових воєн, яка кинула міжнародному праву найсерйозніший виклик із 1945 року. Відшкодування Україні, що неможливе без діяльності цієї комісії, може стати доказом того, що навіть у найскладніші часи міжнародне право здатне продукувати складні і далекосяжні рішення.

Водночас майбутня Комісія для України є не лише технічним органом – це необхідний крок для створення чіткого механізму відновлення прав постраждалих від російської агресії, започаткованого з початком роботи Реєстру збитків для України.

Цей крок має ґрунтуватися насамперед на досвіді попередніх компенсаційних органів, про які вже йшлося, та враховувати, у першу чергу, інтерес постраждалих. «Підхід орієнтований на постраждалих» (victim-centred approach) має стати основоположним у діяльності Комісії.

Найперше, однією з головних проблем для Компенсаційної комісії стане безпосередня співпраця з постраждалими. Протягом століть, починаючи від претензійних трибуналів та арбітражів, процес вирішення спорів про компенсацію здебільшого залишався міждержавним питанням або відбувався за посередництва держав. У випадку України ця «скляна стіна» буде відсутньою.

Очевидно, що не всі рішення Комісії – зокрема щодо розміру компенсацій, прийнятності заяв тощо – будуть сприйняті як справедливі. За відсутності посередництва держав це може призвести до критики Комісії з боку самих постраждалих. Водночас ефективна комунікація із заявниками та співпраця зі стейкхолдерами у різних форматах здатні мінімізувати негативні наслідки. Нещодавнє створення Координаційної платформи громадянського суспільства при Реєстрі збитків для України є позитивним кейсом, який може бути адаптований для діяльності Комісії.

Другим викликом стане поріг доказування, який неодноразово визнавався «точкою болю», зокрема у діяльності Компенсаційної комісії ООН. В умовах тотальної війни, коли ракети, дрони й артилерія знищують квартири, будинки і цілі населені пункти за лічені години, постраждалі часто не можуть надати підтвердження збитків, особливо майнових. Гнучкість підходів у цьому питанні може стати важливим кроком до забезпечення справедливості.

Реєстр збитків вже демонструє слушний і обґрунтований гнучкий підхід до доказів, які подають заявники. Наприклад, анонсована «презумпція збитків» для власників майна у повністю знищених містах, таких як Бахмут чи Вовчанськ, є важливим сигналом для усіх сторін. У цьому контексті Компенсаційна комісія для України може суттєво відрізнятися від попередніх механізмів, а її досвід може стати зразковим для майбутніх випадків.

Третім, і чи не найбільшим викликом, стане забезпечення доступу до Комісії і компенсаційного механізму для усіх постраждалих від агресії, щоб уникнути ситуацій, коли окремі категорії залишаться поза межами компенсаційного механізму. Досвід Компенсаційної комісії ООН та інших успішних інструментів демонструє історії успіху, але водночас залишає поза увагою тих постраждалих, чиї вимоги про компенсації не були враховані.

Досвід Другої світової війни свідчить, що виключення (exclusion) певних груп постраждалих із репараційних процесів може залишатися болючою раною у суспільстві протягом десятиліть після завершення війни, створюючи нові проблеми. «Жінки для втіхи» в Південній Кореї, мешканці острова Гуам, інтерновані громадяни США японського походження та багато інших прикладів стали прикладами довгого шляху на шляху до відшкодування збитків за наслідки збройного конфлікту.

Завдання Компенсаційної комісії, як і всього компенсаційного механізму для України, полягає у недопущенні або мінімізації таких виключень у власних рішеннях, щоб запобігти стигматизації та забезпечити справедливість для кожного постраждалого.

І, нарешті, хочу звернутися до ключового питання – фінансування компенсацій. Хоча це питання стосується насамперед діяльності майбутнього Компенсаційного фонду для України, варто вкотре повторити твердження, на якому наголошували ще на самому початку роботи над компенсаційним механізмом, що «жодна [компенсаційна] комісія не може вважатися повністю успішною без відповідного фінансування для виплати компенсацій».

Найскладнішим у створенні Компенсаційної комісії є досягнення двох цілей: прокласти шлях до конфіскації російських активів і залучити максимальну міжнародну підтримку. Проте для багатьох країн конфіскація російських активів і подолання суверенних імунітетів, навіть якщо це здається очевидним для нас, залишається надзвичайно чутливим і складним питанням.

У цьому контексті ефективною може бути стратегія залучення підтримки Компенсаційної комісії крізь призму прав людини та «підходу орієнтованого на постраждалих». Це дозволить акцентувати увагу на захисті прав постраждалих, а не лише на фінансових аспектах. 

Наприклад, під час недавнього спілкування з чилійськими дипломатами, на запитання про можливу участь Чилі у Реєстрі збитків у контексті їхньої послідовної позиції щодо захисту прав людини, вони зазначили, що навіть не розглядали це як питання захисту прав постраждалих, а сприймали лише як фінансову проблему.

Таке позиціонування може зробити участь у цих ініціативах привабливішим для ширшого кола країн, позиціонуючи його як внесок у відновлення справедливості, а не як частину конфіскаційного процесу. Це допоможе сформувати широку міжнародну коаліцію на підтримку України.

І вже згодом, коли всі збитки будуть зафіксовані (Реєстр збитків), оцінені та визнані (Компенсаційна комісія), конкретні цифри, а не риторичні оцінки в сотні мільярдів доларів, дадуть змогу зробити питання конфіскації активів реалістичнішим. Фактичні аргументи, підкріплені юридичною базою, зможуть забезпечити ширшу підтримку і зняти частину існуючих заперечень щодо конфіскації активів

Ханна Арендт свого часу зазначала, що компенсація за злочини є необхідністю для відновлення суспільного устрою, коли перемогу здобуває не лише постраждалий, а й закон. Успіх компенсаційного процесу для України стане важливим внеском у відновлення міжнародного порядку, заснованого на правилах і верховенстві міжнародного права. А створення Компенсаційної комісії є ключовим етапом на цьому шляху.